(від грецьк. autos – сам, nomos – закон) – у православ’ї – відносна самостійність (самозаконність) церкви у справах внутрішнього управління. Межі А.ц. встановлюються угодою з тією автокефальною церквою, до складу якої церква, що дістала автономію, раніше входила на правах єкзархату або єпархії. Глави автономних церков обираються помісними соборами і затверджуються патріархами автокефальних церков. За теперішнього часу існують 4 автономні православні церкви: Сінайська (знаходиться під юрисдикцією єрусалимського патріарха), Фінляндська та Крітська (юрисдикція константинопольського патріарха). Японська (з 1970 в юрисдикції патріарха Московського і всієї Русі), Естонська (з 1995 в юрисдикції патріарха Константинопольського). Автономні церкви можуть функціонувати як на території розміщення опікуючої їх автокефальної церкви, так і поза нею. Філоненко Микола

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

You may also like

Історія Релігії в Україні. Том 6. Пізній Протестантизм
Історія Релігії в Україні. Том 6. Пізній Протестантизм
0

У томі подається широка панорама проникнення в Україну, становлення і організаційне оформлення течій пізнього протестантизму – п’ятидесятників, адвентистів ...
Read More

No Comment

You can post first response comment.

Leave A Comment

Please enter your name. Please enter an valid email address. Please enter a message.

Show Buttons
Hide Buttons
Translate »

Дякую!

Тепер редактори знають.