Цадик

(давньоєвр. – святий, праведний) – глава громади в хасидизмі. Згідно з уявл. хасидів, Ц. безпосередньо спілкується з Богом і допомагає осягнути його велич простим хасидам. На поч. 18 ст. Ц. самі роз’їжджали по громадах своїх прихильників, пізніше їхні осідки стали місцем паломництва вірних, центрами життєдіяльн. хасидських громад, реліг. містичн. творчості. Нині існують числ. династії Ц. […]

Царство Боже

1. релігійний образ та богословське поняття, зокр. у біблійній традиції, що охоплює ряд визначень сакральної реальності – світу, безпосередньо керованого Богом, наділеного максимальною досконалістю, який є взірцем для духовного зростання віруючих та для вдосконалення сусп. життя, а також метою та кінцевим пунктом істор. розвитку людства. У Ст.Завіті образ Ц.Б. мислиться за аналогією традиц. земній монархії, […]

Царство Небесне

одне з поширених найменувань комплексу релігійних уявлень про ідеальний світ та найдосконаліший духовний стан. У біблійній традиції зустрічається в Євангелії від Матвія. Образ Ц.Н. за ознаками в цілому не відрізняється від більш поширеного образу “Царства Божого” (порівн., напр., приповісти Христа про Ц.Н. у Мт. та приповісти про “Царство Боже” у Мк.). Однак своєрідність образу Ц.Н. […]

Цвінгліанство

протестант. вчення, засноване швейцарським реформатором Цвінглі у 1522. Являє собою христоцентрич. павлінізм, тобто викладене в Посланнях Павла вчення про спокуту Христом первородного гріха і дароване божественною благодаттю спасіння людини через віру. Маючи багато подібного з лютеранством, Ц. все ж формувалося самостійно і має ряд істотних особливостей. Для нього істиним є лише те, що підтверджується Св. […]

Цезаропапизм

(від лат. caesar – цезар, рара – папа) – 1) умовний термін, введений католицькими історіографами 19 ст. для характеристики особливих стосунків між імператорською та церк. владами у Візантійській державі. Імператор фактично був главою Церкви, призначав патріархів. 2) На противагу папоцентризму – політика світської влади, спрямована на підпорядкування собі усього церковного життя, поєднання в особі державного […]

Целібат

(від лат.caelebs – неодружений) – обов”язкова безшлюбність катол. священиків. Запроваджений в 11 ст. папою Григорієм УІІ. Серед служителів катол. культу були в минулому і є тепер противники Ц. В 1967 папа Павло УІ енциклікою “Caelibatus Sacerdotalis” (“Про целібат священиків”) підтвердив непорушність Ц. Возняк Степан.

Цензура духовна

(лат. censura, від census – оцінка) – система церковного контролю з правом накладання покарань чи заборони у випадку порушень основ церковного вчення у сфері духовної культури – літератури, мистецтва, науки. У катол. церкві Ц.д. остаточно вкорінилася від 1496, коли папа Олександр УІ видав едикт про заборону читати та поширювати єретичні книжки, а згодом (1559-1966) усталеною […]

Центр громад свідомості Крішни в Україні

керівний орган об’єднання послідовників ведичної монотеїстичної традиції (індуїзм), які дотримуються вчення і практики Міжнародного товариства свідомості Крішни, засновником якого був Свам Прабгупада. Центр координує і спрямовує практичну діяльність громад вайшнавів в Україні, здійснює представництво їх інтересів у державних органах, громадських та інших установах, організовує видання ведичної літератури, проведення громадсько-благодійницької діяльності, сприяє поширенню свого вчення. Ступников […]

Центр релігієзнавчих консультацій та експертиз

громадська інституція, утворена на базі Української Асоціації Релігієзнавців і Відділення релігієзнавства ІФ НАН України. Її метою є підготовка за замовленнями інформативних матеріалів про існуючі в Україні конфесії, релігійні процеси, проведення з певної релігієзнавчої тематики соціологічних досліджень, написання на основі архівних матеріалів історій певних конфесій, надання допомоги конфесіям в оформленні їх робочої документації, психологічне консультування осіб […]

Церква

(від грецьк. kyriakе, досл. божий дім) – 1) тип релігійної організації, що складався в ході розвитку того чи іншого віровчення як засіб регламентації відносин всередині релігійних спільнот та їх зв’язків зі світськими групами і організаціями, передусім державними. Характерними атрибутами Ц. є наявність спільного віровчення і розробленої догматики (символ віри), релігійна діяльність (культова і позакультова), система […]

Церква Божої Матері Перетворюваної

неохристиянська конфесія, яка розглядає себе спадкоємницею “Российского Самодержавного православия” та його наступниці – Істинно-Православної церкви. Б.ц. організаційно формувалася в кін. 80-х – поч. 90-х в Росії і офіційно була зареєстрована в 1992 як Церква Божої Матері, що преображається. З 1993 її ще називають Російською Маріанською церквою. В Україні общини Б.ц. з”явилися в 1992. Виникнення Б.ц. […]

Церква видима і невидима

терміни для означення реально існуючих об’єднань віруючих, котрі задовольняють свої духовно-релігійні потреби на основі певних догматів і культової практики. В деяких церквах є поділ на клір і мирян, це – видимі ознаки існування Ц. Але, за апостолами, Ц. є тілом Христовим, і в цьому невидимому варіанті вона об’єднує віруючих для великої справи, в якій реалізується […]

Show Buttons
Hide Buttons
Translate »