Ібліс

ім’я біса, що спочатку був одним із створених з вогню ангелів, але відмовився вклонитися Адаму, якого створив Аллах з праху, і був за це скинутий з небес. Щоб помститися, він за допомогою змія підговорив Адама і Хавву порушити заборону на плоди райського дерева, що й спричинило їх вигнання з раю. З того часу І., якому […]

Ібн Рущд

(латинизов.Аверроес, 1126-1198) – араб. філософ, представник східного аристотелізму. Визнаючи існування бога, він рішуче вікидав релігійну догму про творення богом світу “з нічого”. І.Р. стверджував, що бог – вічне джерело дійсності, а Матерія – єдина основа буття – є вічним джерелом можливості. матерія, за І.Р., не має початку і ніколи не зникне. Заперечував загробне життя, воскресіння […]

Ібн Сина

(латинизов. Авіцена, 980-1037) – вчений, філософ, лікар, представник схід. аристотелізму. І.С. в своїй філософії стверджував, що абсолютне існування має лише бог, а все інше само по собі тільки можливе й стає дійсним завдяки богу. Бог не в змозі створити щонебудь без наявності можливості, джерелом якої є нестворима і вічна матерія. Світ, вважав мислитель, не був […]

Івановці-Порфиріївці

послідовники вчення П.Іванова, яких можна поділити на три групи: неорганізовані виконавці оздоровчої системи: організовані, які вважають вчення тільки як оздоровчу систему; організовані, які сприймають П.Іванова як Вчителя (на зразок гуру). Останні не вважають своє шанування ідей Вчителя за релігію і об’єднуються в клуби, групи природного оздоровлення тощо, хоча елементи релігії наявні: догматизоване віровчення “Детка”, віра […]

Ігумен

(від грецьк. hegumenos – той, хто веде, керуючий) – настоятель православного чоловічого (ігуменія – жіночого) монастиря. І. здійснює керівництво всіма сферами діяльності монастиря. В різні часи І. українських православних монастирів обирались ченцями або призначалися. І. великих монастирів підносяться у сан архімандритів. Дем’ян Валентина

Ід аль-фітр

(араб. – свято розговіння) – друге за значенням свято мусульман на часть завершення посту місяця рамадан. Відзначається 1-го і 2-го числа місяця шавваль. Обряд свята полягає у спеціальній спільній молитві, за якою настає святкова трапеза і роздача милостині біднякам. У більшості мусульманських країн у дні І.а.-ф. прийнято відвідувати могили пращурів. Лубський Володимир

Ідеал Бога

складовий елемент теології Єднання, згідно якого Бог створив Всесвіт і людину, бажаючи мати об’єкт істинної любові. Мета життя людини полягала у виконанні трьох благословень: людина повинна була досягти особистої досконалості; створити ідеальну, засновану на взаєминах істинної любові та єдності в серці своїм з Богом сім’ю; владарювати з любов’ю над усім світом творіння. Наслідком саме такого […]

Ідеал релігійний

(від грецьк. idea – ідея, первообраз) – уявлення віруючої людини про найвишу досконалість як зразок, мету і сенс її життя. Входить до складу рел. світогляду й зумовлює поведінку віруючих, певний спосіб і характер їхньої діяльності. І.р. є надприродне, в розвинутих релігіях – бог, святе як благодатне, таке, якому внутрішньо властива здатність до заперечення невільних, тварних […]

Ідеальний світ

згідно релігійних вчень таке буття людини в світі, яке виростає на грунті культури її серця і базується на справжній любові до неї Бога. Про І.с. людство мріяло завжди. Ним уявлялося Царство Боже на землі — такий стан, коли Бог керує кожною окремою людиною, звертаючись до її сумління, а також суспільством через кожну його спільноту. Релігійні […]

Ідеологія релігійна

сакральна, пов’язана з вірою в надприродне форма усвідомлення певними класами і соціальними верстами свого місця і ролі, своїх інтересів і цілей в суспільному житті. Існує у вигляді церковно-богословських соціальних доктрин, офіційних і неофіційних поглядів, орієнтацій; ідеологічн. процес має місце на буденному й теоретичному рівнях релігійної свідомості, відбувається стихійно або концептуально. І.р. – не конфесійне, а […]

Ідол

(від грец. еidolos – маленьке зображення) – виготовлений з дерева, каменю чи ін. матеріалу предмет, що зображає, уособлює божество. Є об”єктом поклоніння в політеїст. релігіях, зокрема в українському язичництві. З дохрист. часів зберігся т.зв. Збруцький ідол, знайдений в 1848 в річці Збруч на Тернопіллі. Возняк Степан.

Ідолопоклонники

поняття, яким позначають прихильників політеїст. релігій (язичників), що поклоняються ідолам. І. має своє коріння в первісних магії і фетишизмі. Певні його елементи характерні сучасним релігіям (поклоніння зображенням богів, святих тощо). В переносному знач. І. називають тих, хто поклоняються земним “богам” та їх зображенням. Возняк Степан.

Show Buttons
Hide Buttons
Translate »