Англокатолики

послідовники течії в англіканстві, яка розвивається в рамках т.зв. “високої церкви”. Англокатолицизм виник у 30-40-х рр. 19 ст. внаслідок діяльності англіканських богословів, які започаткували т.зв. Оксфордський рух. Члени руху сприяли оформленню ідейних положень А., зокрема обстоювали ідею про нерозривний історич. зв’язок Церкви Англії з катол. церквою, підкреслювали катол. характер англікан. догматів і обрядовості, виступали за приєднання до римо-катол. церкви. З цією метою вносилися відповідні зміни в культову практику, що викликало невдоволення з боку державної влади та церковної ієрархії. Після розпаду Оксфордського руху деякі його члени, зокрема Дж.Ньюмен і Г.Меннінг, перейшли в католицьку віру і згодом були піднесені до рангу кардиналів. Внаслідок діяльності оксфордського руху традиції “високої церкви”, які завжди були притаманні англіканству, сформувалися в досить чітку течію англокатолицизму. У наш час А. мають свої друковані органи, проводять з’їзди, вони широко представлені в урядових і привілейованих колах англійського суспільства, насамперед в культурі, освіті. видавничій справі, засобах масової комунікації. А. завжди підтримували контакти з римо-катол. церквою і, починаючи з 60-х років, в умовах розгортання екуменічного руху, активно сприяють розвитку екуменічн. контактів між Церквою Англії і Римом. Число А. – близько 2 млн. ПЯ