Антропологія християнська

вчення про людину, осн. положення якого з”ясовуються в світлі христ. світоспоглядання. Зміст а.х. розкривається в наступних положеннях: Людина є істотою, створеною за образом і подобою Бога. В акті творення людині надана була свобода. Однак зловживаючи свободою, вона відпала від Бога. Як істота павша і гріховна, людина отримує від Бога благодать, яка відновлює її і спасає. Звідси й осн. принципи а.х.: єдність духовного і тілесного начал в людині; людина є творінням Бога, причому вона є вершиною творіння в якій послідовно виявляються ідеї гріхопадіння, покаяння і спасіння. Проблема людини в а.х. пов”язана із розв”язанням проблеми Бога. Достеменно, проблему людини неможливо осмислити, не з”ясувавши проблеми Бога. В концептуальному відношенні єдиної а.х. не існує. Її зміст являє себе в різноманітних формах. Тобто, варто вести мову про певні підходи у осмисленні феномену людини, які пропонують богослови різної конфесійної належності. Відповідно, в дослідницькій літ-рі виділяють антропологічні концепції в контексті православ”я, католицизму і протестантизму. Найбільш розробленою є католицька антропологія. Вона базується на чіткому розмежовуванні природи людини і благодаті, загалом схиляючись до приниження людини перед Божественним. Протестантська антропологія акцентує на положенні, згідно з яким – людини є істотою немічною, безсилою, гріховною; все Божественне для неї – трансцендентне. Звідси трагічність і парадоксальність людського буття. Й зрештою, за основу православної антропології слугує вчення про образ і подобу Божу. При цьому образ Божий в людині в рез-ті гріхопадіння не знищується, а лише пошкоджується. Звідси й світлий космізм православних вчень про людину. Сарапін Олександр