(від грецьк. apofatio – заперечую) – релігійне вчення про осягнення, пізнання Бога шляхом заперечення невластивих йому предикатів, неможливості уподібнення світові і людині. На думку прихильників А. б., Бог настільки таємничий, досконалий і незмірний, що дати йому якесь раціональне обгрунтування чи стверджувальну дефініцію неможливо. Про нього можна лише сказати, чим він не є, але не чим він є. Єдиним його визначенням вважається непізнаванність, а способом пізнання – містичний досвід, осяяння. Апофатизм не знаходить широкої підтримки серед рядових віруючих, більшість яких звично мислять Бога носієм конкретних ознак і подавачем реальних благ (здоров’я, безсмертя тощо). В теології він використовується для утвердження ідеї Бога, захисту її від раціоналістичної критики. Разом з тим в апофатизмі криється певна незручність для релігії, оскільки позбавлення Бога будь-яких властивостей веде, в кінцевому підсумку, до заперечення його існування. Тому поряд з А.б. в католицькому, православному та ін. ученнях застосовується й т.зв. катафатичне богослов’я, котре допускає можливість деяких загальних визначень бога як втілення абсолютної досконалості (всеблагість, всевідання, всеосяжна любов та ін.). Філоненко Микола

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

You may also like

РЕЛІГІЙНІ ІДЕНТИЧНОСТІ В ЇХ СУТНОСТІ І КОНФЕСІЙНИХ ВИЯВАХ: український контекст
РЕЛІГІЙНІ ІДЕНТИЧНОСТІ В ЇХ СУТНОСТІ І КОНФЕСІЙНИХ ВИЯВАХ: український контекст
0

ВСТУП (Л. Филипович) Частина 1. РЕЛІГІЙНА ІДЕНТИЧНІСТЬ В ЇЇ РЕЛІГІЄЗНАВЧОМУ ОСМИСЛЕННІ Розділ перший. РЕЛІГІЙНА ТА КОНФЕСІЙНА ІДЕНТИЧНОСТІ: СПІВВІДНОШЕННЯ ...
Read More

No Comment

You can post first response comment.

Дякуємо!

Тепер редактори знають.