Баранович Лазар

(1620-1693) – православний церковний діяч, письменник. На поч. 40-х 17 ст. – наставник Київської колегії, з 1650 – ректор, ігумен Братського училищного монастиря. З 1657 – чернігівський єпископ з осідком у Новгород-Сіверському. Певний час був місцеблюстителем київської митрополичої кафедри. Проводив складну і не завжди послідовну політику збереження незалежної православної церкви в Україні. Організував нові монастирі, школи, заснував друкарню (1674), яку згодом переніс до чернігівського Троїцького монастиря. Архієпископ Чернігівський (з 1666). Автор ряду богословських, політичних, літературних творів. За оцінками М.Костомарова, М.Сумцова для богословської позиції, проповідництва Б.Л. характерним були несамостійність, ортодоксальність, “холодне прославлення Бога”. Політичний, церковний ідеал Б.Л. – об”єднання всієї України під владою московського царя із збереженням всіх стародавніх прав і вольностей. Його праці: “Меч духовний” (1666), “Труби словес проповідних” (1674) та ін. Климов Валерій