Далай-Лама

(тибетськ., досл. – “монах-море”) – такий титул з 1391 має глава Ламаїстської церкви в Тибеті. До приєднання в 1951 Тибету до Китаю він водночас був і теократич. Правителем тибетців і вшановувався як “живий бог” (бодхисатва). Влада Д.-Л. не є успадкованою і не може бути такою, оскільки він пов’язаний обітнецею безшлюбності. Д.-Л., згідно вчення ламаїзму, не вмирає, а після своєї смерті знаходить своє земне втілення. Завданням спеціальної групи вищих лам є “віднайдення” серед дітей, які народилися на протязі року після смерті Д.-Л., того, в якого вселилася божественна сила померлого. До досягнення хлопчиком повноліття його функції як Д.-Л. виконує спеціальний регент. 14-й Д.-Л. Лозодантзен-джамцоігванг через незгоди з політикою центрального уряду Китаю в 1959 залишив Тибет і проживає в Індії. Тибетський ламаїзм і місцеву владу очолив панчен-ертні Х Чоекі-Гялцана – друга духовна особа в Тибеті після Д.-Л. Колодний Анатолій