(тибетськ., досл. – “монах-море”) – такий титул з 1391 має глава Ламаїстської церкви в Тибеті. До приєднання в 1951 Тибету до Китаю він водночас був і теократич. Правителем тибетців і вшановувався як “живий бог” (бодхисатва). Влада Д.-Л. не є успадкованою і не може бути такою, оскільки він пов’язаний обітнецею безшлюбності. Д.-Л., згідно вчення ламаїзму, не вмирає, а після своєї смерті знаходить своє земне втілення. Завданням спеціальної групи вищих лам є “віднайдення” серед дітей, які народилися на протязі року після смерті Д.-Л., того, в якого вселилася божественна сила померлого. До досягнення хлопчиком повноліття його функції як Д.-Л. виконує спеціальний регент. 14-й Д.-Л. Лозодантзен-джамцоігванг через незгоди з політикою центрального уряду Китаю в 1959 залишив Тибет і проживає в Індії. Тибетський ламаїзм і місцеву владу очолив панчен-ертні Х Чоекі-Гялцана – друга духовна особа в Тибеті після Д.-Л. Колодний Анатолій

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

You may also like

РЕЛІГІЙНІ ІДЕНТИЧНОСТІ В ЇХ СУТНОСТІ І КОНФЕСІЙНИХ ВИЯВАХ: український контекст
РЕЛІГІЙНІ ІДЕНТИЧНОСТІ В ЇХ СУТНОСТІ І КОНФЕСІЙНИХ ВИЯВАХ: український контекст
0

ВСТУП (Л. Филипович) Частина 1. РЕЛІГІЙНА ІДЕНТИЧНІСТЬ В ЇЇ РЕЛІГІЄЗНАВЧОМУ ОСМИСЛЕННІ Розділ перший. РЕЛІГІЙНА ТА КОНФЕСІЙНА ІДЕНТИЧНОСТІ: СПІВВІДНОШЕННЯ ...
Read More

No Comment

You can post first response comment.

Leave A Comment

Please enter your name. Please enter an valid email address. Please enter a message.

Дякуємо!

Тепер редактори знають.