Дух

1) У філос. – самосвідомість людини як суб’єкта пізнання, волі і дії. Поняття не просто психологічне (сукупність функцій свідомості), а й суспільно-історичне: Д. як здатність до цілепокладання й перетворювальної діяльності. Продукт становлення і розвитку людини, її суспільної практики. 2) За релігійними явленнями – безплотна істота як надприродна сутність з властивою їй функцією впливу на стани людини, природні явища і сфери. Віра в Д. пов’язує їх існування з чуттєво сприйманими образами – дідька, мавки, берегині, дива, домового тощо та здатністю до різного роду перевтілень. Уявлення про Д. складаються в розвинутому первіснообщинному колективі і є продуктом та перевернутою формою усвідомлення успіхів і обмеженності суспільної практики (Див. Демонізм). Віра в Д. історично передує появі теїстичних образів й почасти зберігається в розвинутих релігіях, в т.ч. у християнстві. Лобовик Борис