1) У філос. – самосвідомість людини як суб’єкта пізнання, волі і дії. Поняття не просто психологічне (сукупність функцій свідомості), а й суспільно-історичне: Д. як здатність до цілепокладання й перетворювальної діяльності. Продукт становлення і розвитку людини, її суспільної практики. 2) За релігійними явленнями – безплотна істота як надприродна сутність з властивою їй функцією впливу на стани людини, природні явища і сфери. Віра в Д. пов’язує їх існування з чуттєво сприйманими образами – дідька, мавки, берегині, дива, домового тощо та здатністю до різного роду перевтілень. Уявлення про Д. складаються в розвинутому первіснообщинному колективі і є продуктом та перевернутою формою усвідомлення успіхів і обмеженності суспільної практики (Див. Демонізм). Віра в Д. історично передує появі теїстичних образів й почасти зберігається в розвинутих релігіях, в т.ч. у християнстві. Лобовик Борис

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

You may also like

РЕЛІГІЙНІ ІДЕНТИЧНОСТІ В ЇХ СУТНОСТІ І КОНФЕСІЙНИХ ВИЯВАХ: український контекст
РЕЛІГІЙНІ ІДЕНТИЧНОСТІ В ЇХ СУТНОСТІ І КОНФЕСІЙНИХ ВИЯВАХ: український контекст
0

ВСТУП (Л. Филипович) Частина 1. РЕЛІГІЙНА ІДЕНТИЧНІСТЬ В ЇЇ РЕЛІГІЄЗНАВЧОМУ ОСМИСЛЕННІ Розділ перший. РЕЛІГІЙНА ТА КОНФЕСІЙНА ІДЕНТИЧНОСТІ: СПІВВІДНОШЕННЯ ...
Read More

No Comment

You can post first response comment.

Leave A Comment

Please enter your name. Please enter an valid email address. Please enter a message.

Дякуємо!

Тепер редактори знають.