1) У філос. – самосвідомість людини як суб’єкта пізнання, волі і дії. Поняття не просто психологічне (сукупність функцій свідомості), а й суспільно-історичне: Д. як здатність до цілепокладання й перетворювальної діяльності. Продукт становлення і розвитку людини, її суспільної практики. 2) За релігійними явленнями – безплотна істота як надприродна сутність з властивою їй функцією впливу на стани людини, природні явища і сфери. Віра в Д. пов’язує їх існування з чуттєво сприйманими образами – дідька, мавки, берегині, дива, домового тощо та здатністю до різного роду перевтілень. Уявлення про Д. складаються в розвинутому первіснообщинному колективі і є продуктом та перевернутою формою усвідомлення успіхів і обмеженності суспільної практики (Див. Демонізм). Віра в Д. історично передує появі теїстичних образів й почасти зберігається в розвинутих релігіях, в т.ч. у християнстві. Лобовик Борис
Дух
You may also like
ФЕНОМЕН РЕЛІГІЄЗНАВСТВА
Монографія присвячена аналізу феномену релігієзнавства, його співвідношення з теологією й атеїзмом. Розкривається авторське бачення природи релігієзнавства в його ...
Read More
Історія Релігії в Україні. Том 4. Католицизм
У книзі дається повний виклад історії католицизму в Україні від княжої доби до відновлення незалежності України в 1991 ...
Read More
УКРАЇНА ПОЛІКОНФЕСІЙНА
Вступ. Конфесія як інституалізована релігійність (А.Колодний). Розділ 1. КОНФЕСІЙНЕ БАГАТОМАНІТТЯ СВІТУ ТА УКРАЇНИ (А.Колодний) 1. Релігія в контексті ...
Read More
No Comment
You can post first response comment.