(від грецьк. та давньо-євр. – “проповідник у церкві”) – одна з повчальних книг Старого Завіту. Найвірогідніше, є відредагованою у 3 ст. до н.е. збіркою висловів ізраїльських мудреців 6-5 ст. до н.е. Головна ідея Е.к., побудованої у формі монологу похилого віком царя Соломона (10 ст. до н.е.), – марнота земного життя, яке саме собою, без тяжіння до Бога, нездатне зробити людину щасливою. Існують думки про вплив на Е.к. як пізньої грецьк. філософії, так і єгип. та месопот. поезії. Головащенко Сергій

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

You may also like

РЕЛІГІЙНІ ІДЕНТИЧНОСТІ В ЇХ СУТНОСТІ І КОНФЕСІЙНИХ ВИЯВАХ: український контекст
РЕЛІГІЙНІ ІДЕНТИЧНОСТІ В ЇХ СУТНОСТІ І КОНФЕСІЙНИХ ВИЯВАХ: український контекст
0

ВСТУП (Л. Филипович) Частина 1. РЕЛІГІЙНА ІДЕНТИЧНІСТЬ В ЇЇ РЕЛІГІЄЗНАВЧОМУ ОСМИСЛЕННІ Розділ перший. РЕЛІГІЙНА ТА КОНФЕСІЙНА ІДЕНТИЧНОСТІ: СПІВВІДНОШЕННЯ ...
Read More

No Comment

You can post first response comment.

Дякуємо!

Тепер редактори знають.