(араб. fakr – бідняк) – 1) мусульманські мандрівні монахи, дервіші. Ф. ділились на ордени, вели аскетичний спосіб життя,давали обіт безшлюбності. Ф., що дотримувались настанов ісламу, називали Ба-шарра (“з законом”), а тих, які дозволяли в своїх поглядах вільнодумство – Бе-шарра (“без закону”). Крім того в Індії Ф.- общинний слуга, відправляючий ісламські обряди сільськогосподарського циклу; 2) Ф. називали індуїстських монахів – тапасвінів, які вели аскетичний спосіб життя з метою спасіння душі. Вони застосовували різноманітні способи умертвлення плоті: жили в залізних клітках, обвішували себе залізними ланцюгами, стояли на одній нозі тощо. Інколи їх обожнювали ще за життя. Згідно повір’їв, відвідання Ф. безплідних жінок позбавляє останніх від цього недугу; 3) назва Ф. прикладається до ясновидців, фокусників, дресирувальників, знахарів. Бучма Олег.
No Comment
You can post first response comment.