(від сірійськ. abba – отець) – на Заході з 5 ст. назва настоятеля монастиря. В церковній ієрархії А. стоїть після єпископа. Подібно єпископу він іменується прелатом і бере участь у церковних соборах, але право рукоположення А. обмежене, він може висвячувати у нижчі церковні чини. Звання А. прийнято в чернечих орденах бенедиктів, клюнійстів і цистерціанців; у […]
(1079-1142) – француз. філософ-схоласт, богослов, поет. У філософії і богослов’ї звертався до розуму як провідного інструменту та критерію в пошуках істини. Раціоналізм А. об’єктивно підривав догматичне сприйняття змісту християнського вчення, відкривав шлях до звільнення філософії від диктату церкви. На двох спеціальних соборах франц. єпископів (1121, 1140) вчення А. було засуджене. Надання самоцінності людському розумові та […]
(лат. absolutus – безумовний) – філос. термін для позначення незмінного, безкінечного, досконалого, незалежного від будь-яких предметів, відношень і умов суб’єкта, який є самодостатнім, містить все існуюче в собі й творить його. В релігійних витлумаченнях А. є Бог. В онтології А. мислиться як принцип, протилежний всьому відносному і умовному; як принцип, вільний від будь-яких визначень предметів […]