(від грецьк. akathistos – досл. “несидячий”) -одна з форм церковного гімну, що є вершиною візант. реліг. поезії і відрізняється віртуозною звуковою і словесною організацією, а також багатоплановою символікою. А. ведуть свій початок від великого акафісту -хвалебного піснеспіву на честь Богородиці, складеного десь в 6-8 ст. Близько десяти А. присвячено Ісусу Христу, Богородиці, святим, святам та […]
(від грецьк. akosmia – невпорядкованість, невлаштованість) – релігійно-філософське вчення про незначність, мізерність довколишнього світу або про його неістинність, псевдореальність. Ідеї А. знайшли відображення в іудео-християнській концепції ушкодженності природи внаслідок гріхопадіння, у гностицизмі (неприйняття світу як творіння злого деміурга), в неоплатонізмі (ототожнення матерії з інобуттям) та деяких інших релігійних і філософських ученнях давності. Заперечення світу як […]
(від грецьк.akrivia – точність, пунктуальність) – суворе додержання і застосування церковних канонічних вимог і правил при вирішенні питань догматичного характеру, які, з точки зору церкви, не можуть зазнавати принципових змін. У християнстві необхідність такого підходу особливо підкреслюється праввославними богословами. А. протистоїть принцип ікономії, яким рекомендується керуватися в практичному церковному житті і пастирській діяльності. Філоненко Микола