(від грецьк. angelos – вісник) – згідно з віровченням іуд., христ. та ісл., створені Богом безтілесні надприродні істоти, що повідомляють людям його волю. У схваленому христ. церквою творі Діонісія Ареопагіта “Про небесну ієрархію” (за євангельським сказанням, автор жив у 1 ст. й був суддею афінського ареопагу) виділяються 9 ступенів, або чинів А., об’єднаних у три […]
одна з трьох осн. протестант. течій, що виникла в Англії в 16 ст. в ході боротьби короля Генріха VІІІ за політ. незалежність від папства. Поєднує катол. вчення про спасенну місію церкви з протестант. догматом про спасіння особистою вірою. Символ віри викладено в 33 статтях Книги загальних молитов (1562). Організація і культ більш католицькі. Церк. будова […]
послідовники течії в англіканстві, яка розвивається в рамках т.зв. “високої церкви”. Англокатолицизм виник у 30-40-х рр. 19 ст. внаслідок діяльності англіканських богословів, які започаткували т.зв. Оксфордський рух. Члени руху сприяли оформленню ідейних положень А., зокрема обстоювали ідею про нерозривний історич. зв’язок Церкви Англії з катол. церквою, підкреслювали катол. характер англікан. догматів і обрядовості, виступали за […]