Аріанство

одна з течій у христ. 4-6 ст., родоначальником якої був єгипетський священик з міста Александрії Арій (пом. в 336). А. звинувачувало офіційну церкву у визнанні двобожжя і виступало проти її вчення про єдиносущність бога-отця і бога-сина (Христа), вважаючи, що останній за своїми божественними атрибутами стоїть нижче бога-отця, який лише один є вічним і нествореним, тоді […]

Арістова Алла

Алла Арістова  д.філос.н., професор, старший науковий співробітник Сфера наукових інтересів: соціологія релігії, конфліктологія, ісламознавство. Наукові здобутки: наукова монографія “Релігійні конфлікти в сучасному світі: природа, вияви, шляхи врегулювання” (2007), вона є знаною не лише в колах релігієзнавців, а й тих з державних служб і управлінь конфесій, кому доводиться з цими конфліктами зустрічатися в реальному житті, прагнути […]

Арістотель

(384-322 до н.е.) – ст. грецьк. філософ. Спочатку ортодокс платонік, потім еволюційнував у бік природничонаукового емпіризму. Визнавав об’єктивне існування світу, а відчуття, уявлення та поняття вважав похідними від реальних речей. Суть речей А. шукав в самих речах. Але матерію розумів як пасивне начало, яке підкоряється активному началу – “формі”. “Формою всіх форм” є, на його […]

Ареопагітики

корпус творів, авторство яких приписується Діонісію Ареопагіту (Іст.). Створений не раніше другої пол. 5 ст., мабуть у сірійському середовищі, корпус складається з 4 трактатів (“Про небесну ієрархію”, “Про церковну ієрархію”, “Про божественні імена”, “Таємниче богослов’я”) і 10 послань. Розвинута в них доктрина – вища точка християнського неоплатонізму. Синтезуючи досягнення античної і ранньохристиянської філософії, розвиваючи апофатичне […]

Армініани

послідовники голланд. реформатора Я.Армінія (1560-1609), який відмовився (лат. remonstro – відмовляюсь, протестую) від ортодоксального кальвіністського вчення про передвизначення, спокуту і спасіння. А. вчать, що людина наділена свободою волі і може досягнути спасіння сама, власною вірою, подолавши власною волею першородний гріх. Доктрина А. в дечому нагадує раннєхристиян. єресь Пелагія і передує бурж. гуманізму 16-17 ст. їх […]

Армія спасіння

(англ. salvation armi) – міжн. христ.-філантропіч. організація, створена в 1864 і реорганізована в 1878 за воєнним зразком методистським проповідником У.Бутсом. Штаб-квартира “А.с.” знаходиться в Лондоні. Своє покликання “А.с.” вбачає в поширенні принципів христ. співжиття. На свої кошти вона утримує школи, виробничі колонії, їдальні, лікарні, різні благодійницькі установи тощо. Нині час “А.с.” нараховує понад 30 тис. […]

Армагеддон

(грец. термін, який утворився від давньоєврейс. haar – струмок, потік і Megiddo – його назва) – місцевість біля підніжжя гори Кармел, яка у біблійні часи мала стратегічне значення: була місцем вирішальних битв з єгиптянами, ассірійцями, вавилонянами та іншими завойовниками Ханаанського краю (див. Суддів 5:9; ІІ Цар. 23:29). У книзі Апокаліпсис 16:14-16 А. описується як ініційоване […]

Архієпископ

(від грецьк. arhi – старший, episkopos – наглядач) – старший єпископ, один з вищих титулів у християнській церкві, середній між митрополитом і єпископом. Відповідно до апостольських правил, присвоюється духовній особі, якій надано право наглядати над іншими єпископами, хоча останні вважаються їй рівновладними. В ряді православних церков, у тому числі українській, титулом А. нагороджують єпископів й […]

Архієрей

(від грецьк. arhiereus – старший священик) у правосл. загальна назва вищих церковних ієрархів (єпископів, архієпископів, митрополитів, патріарха) з числа так зв. чорного, тобто чернецького духовенства. Філоненко Микола

Архідиякон

(від грецьк. arhi – головний, старший, diakonos – букв. служитель) – духовний сан у христ., старший з дияконів, помічник єпископа при богослужінні; у руському та українському правосл. це почесне звання дається першим дияконам кафедрального собору правлячого архієрея, в лаврах та деяких великих монастирях. Філоненко Микола