(від грецьк. а – заперечна частка і teos – Бог: досл. безбожжя) – термін для характеристики таких світоглядних орієнтацій людини, які утверджують її в бутті, вільному від необхідності апелювати до надприроднього. Протягом історії зміст поняття А. змінювався й був пов’язаний не лише з еволюцією релігії, а насамперед з розвитком виробництва, удосконаленням суспільних відносин, розвитком наукового […]
створене К.Марксом і Ф.Енгельсом вчення про релігію як фантастичне відображення тих зовнішніх сил – природних і соціальних, які панують над людиною. Виходячи з цього, одним із завдань комуністичного руху вони вважали подолання хибних релігійних поглядів на світ. Оскільки ж релігія є не просто наслідком неосвіченості людини або її свідомого обману, а продуктом її рабської залежності, […]
(санскр.) – одна з головних міфологем в релігійній системі індуїзму. У ведичній літературі застосовується як займенник (“Я”, “себе”), у значенні “тіло”, (перш за все в Упанішадах), як означення суб’єктивної психічної основи, індивідуального буття, “душі” в особистому та універсальному розуміннях. В останньому значенні А. постає як першопричина, що обіймає все суще та не має ніяких конкретних […]