Бухманізм

створене америк. протестант. священиком Ф.Бухманом (1878-1961) релігійно-етичне вчення, яке суперечності суспільного буття особи пояснює її моральною недосконалістю. Бухман виступив проти традиційної релігії й проголосив “створення нового світу через створення нових людей”. Б. має свою міжнародну організацію – “Моральне переозброєння” (1938). Діяльність Б. спрямовується трьома центрами, розміщеними в США, Англії й Швейцарії. Не маючи власних молитов. […]

Бучма Олег

Олег Бучма к.філос.н., доцент, старший науковий співробітник Сфера наукових інтересів: політологія релігії, правологія релігії, філософія і соціологія права. Наукові здобутки: низка наукових статей щодо специфіки релігійних відносин, різноманіття їх виявів, буття релігійних меншин, умов і шляхів утвердження свободи совісті в українському соціумі, співавтор та автор підручників та різних навчально-методичних видань з релігієзнавства та суміжних галузей.

Бхагаван

(санскр.- “благословенний”,”щасливий”, “той, хто володіє всіма багатствами”) – 1) в індуїзмі особистий аспект Абсолюту, Верховний Господь; 2) ім’я-епітет, яким наділяються індуїстські боги, різні аватари Вішну (в “Бхагават-Гіті” і “Бхагават-пурані” Б. – постійний епітет Вішну-Крішни; в буддійській міфології Б. – епітет Будди і бодхісатв, в джайнській – Джини); 3) форма звертання до шановної особи (бога, святого, […]

Бхагават-гіта

(санскр. – “Пісня богів”) – релігійно-філософська поема, вставка до шостої книги “Махабхарати”. Основні тези вчення Б.-г. було вироблено в 3-2 ст. до н.е., але оформлення тексту поеми продовжувалося аж до 8-9 ст. н.е. Наслідуючи Упанішади, Б.-г. трактує найвищу реальність як одвічний, бездіяльний, що не має жодних властивостей Брахман, але надає більш високого статусу особистістному аспекту […]

Бхакті

(санскр. досл. “прихильність”) – в релігійно-філос. традиції індуїзму прив’язаність, прихильність, відданість та співпричасність Богові. Вчення про Б. бере витоки з найдавнішої ведичної епохи (РВ YІІІ. 22, ІІ), але найбільшого розвитку воно дістало у Бхагават-гіті, пуранах та реліг.-філос. системах вішнуїзму (у Рамануджі, Мадхві, Чайтаньї, Німбаркі, Валлабхі та ін.). Пізнішою формою вчення про Б. є сикхізм; в […]

Бьоме Якоб

(1575-1624) – німецький філософ-містик, представник пантеїзму. Спираючись на трактування біблійних текстів, Б. охоплював у суперечливій та фрагментарній формі широке коло проблем (натурфілософію, антропологію, етику тощо). Розглядав світ як рух та поєднання суперечностей, а Бога як “прірву”, що породжує “основу”. В етичному аспекті вчення Б. вело до незалежності моральної оцінки людини від її віровизнання. Твори Б. […]