Барт Карл

(1886-1968) – швейцар. богослов, засновник “діалектичної теології”. В основу теолог. концепції Б. покладено ідею абсолютної трансцендентності Бога, що унеможливлює поєднання божественного одкровення і людського пізнання. Б. Вбачав сутність христ. в поверненні до традицій М.Лютера і Ж.Кальвіна, в реалізації на практиці принципів христ. етики в поведінці людини. Характерними для поглядів Б. є відмова від реліг. модернізму, […]

Бауер Бруно

(1809-1992) – нім. філософ і богослов, прихильник молодогегельянства. Дав більш радикальну, ніж Штраус, критику Євангелій. Заперечував історич. реальність Ісуса Христа та вірогідність Євангелій. Відкидаючи гегелівську абсолютну ідею, проголосив абсолютним самосвідомість. Рушієм історії вважав самосвідомість “критичних осіб”. Його праці: “Критика Євангелія від Іоана” (1840), “Критика синоптичних Євангелій” (1840-1841). Глушак Анатолій

Бгакті-йога

(санскр.) – в індуїзмі віддане служіння, що дає змогу встановити зв`язок із Бхагаваном, як це пояснюють Веди; безкорислива відданість Господу. Людина, яка усвідомила, що вона є найдрібніша духовна частинка (атма), і зрозуміла, що Верховний Господь, Крішна, є вищим об”єктом любові, джерелом творіння, найкращим другом кожної живої істоти й володарем матеріального й духовного світів, починає займатись […]

Беатифікація

(лат. beatus – блаженний і facio – роблю) – в катол. церкві – акт приєднання до лику блаженних. Б. вважається церквою “нижчим ступенем”, етапом в процесі підготовки канонізації. Б. складається з кількох етапів: висунення єпископом кандидата в блаженні; перевірки заслуг кандидата перед церквою (чудес, які здійснювалися за його участю); утвердження кандидата однією з ватиканських конгрегацій, […]

Беггінки

члени реліг. громад, що виникли у Фландрії в 1170 в Брабанті і поширилися опісля в країни Центральної Європи. Б. були пов’язані з єретич. рухами амальрикан та лоллардів. У своїх уявленнях про Бога близькі до пантеїзму. Б. заперечували церковну і світську владу, проповідували бідність, спільність майна, безшлюбність, надавали допомогу хворим і стражденним. Взагалі Б. в реліг. […]

Безпопівщина

напрям у старообрядництві, що зародився наприкінці 17 ст. Назва викликана відмовою його послідовників від православних священиків і заміною їх виборними особами-наставниками, які здійснювали у безпопівських громадах управління і богослужбову практику. За вченням Б., кожний християнин може бути священиком і звершувати таїнства, кількість яких у більшості її груп обмежено двома – хрещенням і сповіддю. Невдовзі після […]

Безрелігійне християнство

теологічна концепція лютеранського пастора і теоретика Дітріха Бонхофера (1906-1945), який переглядає основну тезу ортодоксального христ. про несумісність і протиставлення земного світу і потойбічного. За Б.х., релігія завжди була компенсацією слабкості світу, але тепер він “подорослішав” і потребує зосередити всі помисли й зусилля на реалізації любові до ближнього саме в земних умовах, де необхідно виявити громадянську […]

Безшлюбність

встановлена в ряді церков і сект заборона одружуватися духовенству і віруючим, одна з форм релігійного аскетизму. В деяких конфесіях Б. обов’язкова для монашествуючих (буддизм, християнство та ін.). У православній церкві забороняється повторно брати шлюб священикам. В католицизмі прийнята у вигляді догмата про целібат для всіх священнослужителів. Протестантизмом не визнається. Проповідь Б. була характерною для скопців, […]

Белла Роберт Ніллі

(н. 1927) – амер. релігієзнавець, спеціалізується з проблем соціології релігії. Професор соціології Каліфорнійського ун-ту. Активно займався проблемами релігій Сходу (Китай, Японія). Базуючись на ідеях і методологічних засадах Парсонса, Б. розробив оригінальну схему еволюції релігії, вказавши на п”ять основних елементів цієї схеми, що відповідають певним етапам розвитку релігії, кожний з яких відрізняється від попереднього “ступенем диференціації […]