служіння на честь бога Вогню в язичн. вірі, яке існувало в усіх індо-арійських народів. У храмах горів вічний вогонь, який підтримували спеціальні жерці вогню. У старод. українців небесний вогонь втілювався в постатях Сварога і Сварожичів (його синів). Сучасні громади рідновірів-вогнепоклонників існують на Житомирщині. Лозко Галина
культова дія в православ’ї, під час якої вода після триразового занурення в неї священиком хреста стає святою, набуває надприродних властивостей. Вода освячується як в храмі, так і поза ним (в будинках, озерах, ріках, криницях), зокрема в дні християнського свята Хрещення. Хрещенське В. називають великим, освячення води у віруючих вдома чи в дні храмових свят – […]
христ. свято на честь відшукання хреста, на якому, згідно з євангельськими оповідями, був розіп’ятий Ісус Христос. У православ’ї входить до групи дванадесятих свят і відзначається 14 (27) вересня. За церковною версією, цей хрест був знайдений в 4 ст. матір’ю римського імператора Костянтина Оленою під час її подорожі до Палестини. Щоб показати хрест народу, його підняли […]
догмат віри про відкуплення Богородиці Діви Марії своїм Сином Христом, яке досягло своєї повноти як щодо душі, так і щодо тіла у таємниці її Вознесіння. Це участь Марії у пасхальній перемозі Христа над гріхом і смертю. Догмат віри про В.П.Д.М. проголошено 1 листопада 1950 у Римі. Християни святкують В.П.Д.М. 15 серпня, Східна Церква називає це […]
(1053-1125) – великий князь Київський, по матері – з візантійського роду Мономахів (звідси прозвище). За оцінкою М.Грушевського, “єдиний наш князь-літератор”. Автор “Повчання ” – відомої пам”ятки релігійно-моральних поглядів на життя Руси-України в домонгольську добу. “Повчання” В.М. виявляє його широку ерудицію, знання творів отців церкви, біблійних, богословських та ін. джерел. Історико-побутові, культурні сюжети, моральні повчання адресовані […]
(? – 1015) – великий князь Київський, у святому хрещені Василь. Канонізований у 13 ст. та піднесений в достоїнство рівноапостольного. Народжений Малушою, ключницею княгині Ольги від князя Святослава Ігоревича. Літописна традиція говорить про реформу князем Володимиром язичницького пантеону і культу. Ряд дослідників вважали її певною реакцією супроти тенденцій поширення християнства. “Повість врем’яних літ” описує прихід […]
православний храм у м.Києві, висвячений на честь святого кн.Володимира. Збудований у неовізантійському стилі в 1862-1882 за грунтовно переробленим О.Беретті проектом архіт. І.Шторма та П.Спарро. У плані – традиційний давньоруський шестистовпний триапсидний храм, увінчаний 7 банями. Внутрішні настінні розписи у 1885-1896 виконали російські (М.Васнецов, М.Нестеров, М.Врубель), українські (В.Замирайло, М.Пимоненко, С.Костенко), польські (В.Котарбинський, П.Сведомський) художники під заг. […]
(від санкр. вал – досл. горіти, світити) – служителі язичн. культу. В. називали мудрих, наділених таємними знаннями людей, які розумілися на астрономії, читали священні письмена, розгадували сни, передбачали майбутнє, лікували від хвороб. Інші назви: кудесники, жерці, чарівники, відуни, віщуни, знахарі тощо. Жінки-волхвині мали назву Волхва (жін. р. від В.). Відомо кілька зображень В.: Миробог з […]
язичн. книга або збірка дощечок, на яких записувалися священні тексти, молитви, заклинання, найдавніші знання волхвів. Певною мірою В. може вважатися і “Велесова книга”, у якій вміщені, крім легенд, переказів проо боротьбу русичів, і язичн. молитви, богознавчі концепції, обрядові традиції. Наукові дослідження передкириличної писемності слов”ян дають підстави стверджувати, що волхви були й першими літописцями. Лозко Галина
(або християни євангельської віри) – прихильники п’ятидесятницької течії, що виникла в Україні в 20-х рр. зусиллями місіонерів Асамблеї Божої І.Воронаєва та В.Колтовича, які в 1924 створюють Одеський обласний союз, а в 1926 – Всеукраїнський союз хриситян євангельської віри. Проіснував два роки; друкований орган – журнал “Евангеліст”. У 1944 частина громад увійшла в Союз євангельських християн-баптистів, […]