Еволюціонізм релігійний

(від лат. evolutio – розгортання) – загальний, постійний процес розвитку релігії від зародження до наших днів, змістом якого є тривала поступова зміна її форм – від давніх простих до сучасних складних. Супроводжується появою нових віросповідних, культових та ін. ознак, які з певними видозмінами переходять від попередніх релігійних форм до наступних. Конкретно проявляється у виникненні нових […]

Едем

за віруваннями стародавніх євреїв – казково-прекрасна і багата країна, де існував земний рай – місцеперебування Адама і Єви до їх гріхопадіння, звідки вони були вигнані за непослух Богові. У біблійній книзі Буття (2,8-14) рай описаний у вигляді насадженого Богом едемського саду, зрошуваного великою рікою, яка потім ділилася на 4 річки: Фісон, Гіхон, Хіддекель (Тігр) і […]

Ездра

(давньо-євр. “допомога”) – іуд. священник срд. 5 ст. до н.е., видатний реліг.-політ. діяч т.зв. “Післяполонного” періоду. Очолював рух за видновлення культу Яхве серед іудеїв, що поверталися з Вавил. полону. Оприлюднив і витлумачив П’ятикнижжя Мойсея. Вірогідно, що саме під керівн. Е. завершилася кодифікація та канонізація П’ятикнижжя з метою зміцнення у Палестині культу Яхве та теокр. влади. […]

Езотеризм

(від грецьк. esoterikos – таємний, внутрішній) – феномен культури різних епох, що включає, з одного боку, віру в існування надприродного світу, містичні уявлення про нього, з другого – магічні засоби спілкування з ним, підкорення його своїм інтересам. Е. притаманний як традиційно-доктринальним релігіям, так і позавіросповідним містичним течіям. Іноді Е. розглядається як надзвичайно глибокі позитивні знання […]

Екзарх

(грецьк. exarchos – глава, намісник) – 1) в Старод. Греції – глава жерців, що перебували при храмі; 2) у Візант. Імперії – намісник імператора в області (діоцезі), відвойованій у варварів; 3) у Візантії (до 7 ст.) – правлячий єпископ християнської церкви у діоцезі; 4) в сучасному православ’ї – глава екзархату, а також звання настоятелів деяких […]

Екзархат

(від грецьк. exarchos – глава, намісник) – 1) у Візантії в кінці 6-7 ст.ст. – військово адміністративна одиниця намісництво) на чолі з екзархом, який представляв військову і державну владу; 2) у православ’ї – церковний округ, наділений певною самостійністю у справах управління. Е. очолюється єпископом – патріаршим екзархом, підпорядкованим патріарху. В Україні Е. був утворений на […]

Екзегеза біблійна

(від грецьк. exegeomai – витлумачую) – тлумачення бібл. текстів. Є з’ясуванням первісного (“тоді і там”) значення того чи іншого тексту, свого роду реконструюванням авторського задуму та його сприйняття сучасниками. Передбачає визначення літературного та історичного контекстів: лексичного та граматичного значень, автентичності перекладу, жанрових рис, а також соціальних та культурно-світоглядних особливостей епохи творення тексту, намірів автора та […]

Екзегетика

(від грецьк. exegeomai – витлумачую, пояснюю) – богословська дисципліна, що займається витлумаченням біблійних текстів. Одним з головних її завдань є обгрунтування богонатхненності “Святого Письма” та його абсолютного значення для виховання релігійної віри і моральності. Е. основних христ. конфесій має свої особливості. Так, більшість сучасних католицьких теологів тяжіє до інакомовного осмислення Біблії. Суперечності і різночитання, що […]

Екзистенціалізм релігійний

(від пізньолат. exsistentia – існування) – релігійний варіант т.зв. філософії існування. Один з найвпливовіших напрямів особистісно орієнтованої сучасної філософії. Сформувався в першій третині 20 ст. в Німеччині, Франції й Росії. Філос. джерелами Е.р. слугували ірраціоналістичні ідеї Паскаля, Унамуно, Достоєвського і Ніцше. Яскравими представниками Е.р. є: К.Ясперс, Г.Марсель, М.Бердяєв, Л.Шестов, М.Бубер, Р.Бультман, Е.Бруннер, Ф.Гогартен. Основним поняттям […]

Екклезіаста книга

(від грецьк. та давньо-євр. – “проповідник у церкві”) – одна з повчальних книг Старого Завіту. Найвірогідніше, є відредагованою у 3 ст. до н.е. збіркою висловів ізраїльських мудреців 6-5 ст. до н.е. Головна ідея Е.к., побудованої у формі монологу похилого віком царя Соломона (10 ст. до н.е.), – марнота земного життя, яке саме собою, без тяжіння […]