виразний прояв духовних шукань в україн. селян. масі, реліг. течія, що в 1890 відмежувалась від баптизму під впливом містичних ідей христовірів та духоборів і поширилася в Київській, Херсонській та Мінській губ. Віддавши перевагу життю за “Духом”, М. виступили з критикою догматизму, авторитаризму, формалізму обрядовості в баптизмі. Проповідували наближення кінця світу, під яким розуміли встановлення земного […]
релігія, що виникла в ранньофеодальну епоху в 3 ст. н.е. в Персії, а опісля поширилася в Європі і Азії. Назву одержала від імені свого засновника – напівміфічного проповідника Мані (216-277). В ідейному плані М. є результатом синтезу зороастризму та християнства, в соціальному – своєрідною формою супротиву маси вільних общинників процесу феодального примусу. Запозичивши з християнства […]
в меланезійсько-полінезійських віруваннях надприродна, чуттєво несприймана сила, що може бути спрямована як на добро, так і на зло. Є поясненням усього незвичного, надприродного, синонім усього страшного і небезпечного, але водночас всякої корисної сили. З М. ототожнювалося також соціально-політичне владарювання. За уявленнями меланезійців, мана часто сходить від духів, які, ніби, стають акумуляторами таємничої сили, даючи надприродню […]
реліг. секта, що виникла на поч. н.е. в Месопотамії. Об’єднавши у своєму вченні елементи християнства, іудаїзму, деяких давньо-східн. релігій, особливо маніхейства, М. носієм світла вважали Манда-дихайю (за ім’ям якого і названа секта), що уособлював знання життя. Вони називали Христа, Авраама, Мойсея вигаданими пророками і вшановували Іоана Хрестителя, який визначив шлях у світле царство. Секта особливо […]
(грецьк. mantike) – гадання, різні ілюзорно-практичні засоби узнавати майбутнє або невідоме. М. виникла в архаїчному суспільстві як різновид магії. Перехід від мисливської та збирацької до продукуючої економіки сприяв поширенню гадань за криком, польотом, поведінкою птахів (ауспіції в Стародавньому Римі); особливо віщими вважалися сова, крук, сокіл, півень та курка. В М. вбачали засіб передбачати майбутні врожаї […]
(санскр.) – вірші з ведичних текстів, які використовуються як заклинання і чарівні формули. Під М. розуміються ті частини Вед, які не належать до “Брахманів” або їх коментарів. Савіна Ірина
вчення про Марію, одна з галузей теології. Систематичне, наукове поглиблення правди про особу Марії Богородиці і її роль в історії спасіння людей. Церква, слідуючи свідоцтву Євангелії (зокр. св.Луки, розділи 1-2 і св.Іоана, розділи 2 і 19), вказує на Пресвяту Діву Марію як на взірець для віруючих, їхню матір, бо вона – Мати Спасителя, що його […]
(санскр. – вбиваючий, знищуючий) – в міфології багатьох народів світу демоністичне уособлення зла. В міфах народів Європи М. – втілення нічного страхіття; у слов”ян М. (кікімора) – втілення смерті, мору, а також персоніфікована здібність ставати перевертнем. Головною функцією М. у буддизмі вважається створення перешкод бодтхісаттвам, які прагнуть просвітлення. Улюбленою темою багатьох буддийських легенд є спокуса […]
(1866-1945) – англ. етнограф і релігієзнавець. Досліджючи первісну релігію, дійшов висновку, що анімізм, який Е.Тайлор розглядав як початок релігії, не є таким. Вважав, що анімізмові передувала віра в абстрактну духовну силу, яка позбавлена фізичних властивостей, не пов’язана з речами і не виявляється в них. Користуючись термінологією досліджуваних ним племен, М. назвав цю силу “маною”. Відкриття […]
вчення христ. діяча 2 ст. Маркіона. Уродженець Малої Азії, багатий судновласник, він з 140 проповідував у Римі. Виступав за повний розрив з іудаїзмом, склав один з перших спісків христ. свящ. книг. Але у вченні Маркіона виявилися риси, що зближували його з гностиками (дуалізм, докетизм, заперечення людської природи Христа). Проголошений єрессю (Маркіон був вилучений з рим. […]