організації протест. церков для поширення свого віровчення через місіонерську роботу. Одним з перших було створене Лондонське М.Т. (1795), а на срд. 19 ст. М.Т. діяли в усіх країнах традиційного поширення протестантизму Європи і Америки. Активну місіонерську діяльність вели і Біблійні Товариства. Місіонери були серед піонерів європейської колонізації в країнах Азії, Африки і Америки. Відомо серед […]
(лат. missio – відсилання, доручення) – 1) у церк. слововживанні посланництво, поширення певної релігії серед людей іншого віросповідання; 2) осідок місіонерів, де розташовані їхні культові споруди, гуртожиток для ченців, школа- інтернат, медичний заклад тощо. Всі христ. конфесії практикують створення своїх місій по всіх континентах. Мають місії і ряд мусульм. організацій. Кочан Наталія
середньовічні релігійні п’єси здебільшого алегоричного змісту, батьківщиною яких вважається Франція. 1626 митрополит Іов Борецький запровадив т.зв. “пасії” – богослужби з елементами містерії. Пізніше до них віднесли барокові п’єси Д.Туптала, Ю.Кониського та ін. У добу романтики (19 ст.) поширеним жанром стала романтична містерія, типовим зразком якої вважають твір Т.Шевченка “Великий Льох”. Боруцький Степан
(від грецьк. mustikos – таємничий) – в широкому розумінні визнання надприродної сутності явищ природи, суспільства, у вужчому – релігійно-філософська віра в можливість надчуттєвого і надрозумового спілкування з Богом, Світовим, Космічним Розумом, вищими або демонічними світами, духами тощо. Бере витоки в архаїчній магії, шаманстві, астрології, мантиці. М. характерна для даосизму, конфуціанства, буддизму, брахманізму, шкіл Йоги, піфагореїзму, […]
стан переживання, що сприймається прибічниками містики як досвід безпосереднього, “живого спілкування” з вищою, надприродною реальністю. Цей контакт розглядається як “єднання” з цією реальністю, як “розчинення”, “занурення” в неї. В східн. реліг. традиції М.д. розглядається як органічна частина релігійно-метафізичного досвіду. В монотеїстичних традиціях ставлення до М.д. суперечливе: з одного боку, він розглядається як інстанція, що стверджує […]
1. Давньо-іранський бог небесного світу і Сонця, чистоти й правди. У ведичний період М. вшановувався і в давн. Індії. Спочатку в давн. Ірані його зображали двополим, потім – богинею, яку Геродот співставляв з греч. Афродитою. Пізніше М. став чоловічим божеством. В зороастризмі і в маздеїзмі М. відігравав другорядну роль. В Зенд-Авесті він подається як один […]
релігія, яка виникла в останні роки І ст. до н.е. в Ірані й поширилася по території Римської імперії і Передн. Азії. М. пов’язаний з поклонінням богу Мітрі. В новій релігії функції головного зороастрійського бога Ахурамазди перебрав Мітра. Згідно уявлень його прихильників, він уже був творцем Всесвіту, спасителем, борцем із злим богом Аріманом. Віровчення М. вібрало […]
(від грецьк. mythos – розповідь, переказ) – 1) символічні уявлення людей про світ; 2) витвір наївної віри, колективн. художньо-образного мислення на чуттєвому рівні; 3) оповідання про богів і “культурних героїв”. У класичному М. переплітаються первісн. фетишизм, тотемізм, анімізм і реалістичні знання. Одні вчені ототожнюють М. і релігію, інші протиставляють, треті вважають, що домішок релігії псує […]
фольклорне оповідання про фантастичні, легендарні стосунки людей з богами, героями та демонічними силами. Склалася в надрах формованого українського етносу за часів “літописних племен” і перейшла у спадок наступним поколінням. Відомі М.у.н. власне релігійного змісту, як-от сказання про творення світу Богом та намагання Сатанаїла “приточити” у цій справі своє ім’я до імені господнього; оповідання про те,як […]