(1578-1647) – церковний діяч, письменик, філософ, полеміст. Освіту здобув в академіях Замостя, Любліна і Кракова. Виховник Адама Киселя. В 1620-1624 – викладач і ректор Київської Братської школи. Пристрасний критик католицизму. В 1621 написав “Вірші на жалобний погреб зацного рицера Петра Конашевича-Сагайдачного” і 1622 опублікував тогочасною українською мовою. Збирач весільних і похоронних звичаїв, промов і проповідей. […]
(від лат. sacer -священний) – процес активного відтворення традиційного сакрального комплексу духовної культури, а також поширення релігійного санкціонування на сферу секулярної культури та інорелігійні феномени. Ступінь і сфера С. залежить від детермінант існування й відтворення релігії (її соціумні основи, психологічні фактори, гносеологічна зумевленість), а також від суб’єктивних чинників поширення сакральності – діяльності цекрви, релігійного виховання […]
(від лат. sacer – священний) – наділене Божою благодаттю. Таким є реліг. віра, таїнства, церква, особи, зведені в священницький сан, речі і дії, що відносяться до релігійного культу. С., на відміну від мирського, є релігійно санкціонованим. Суярко Владислав
такий рід мистецтва, який вживає літургія за благословенням церкви і який єдино має “харизму” бути знаком-символом надприродного, бути місцем Божої дії і Божої присутності. Сакральний предмет має реліг. зміст і є немов би “висловом” Святого Духу, що діє в предметі чи слові. В Св. Письмі при описанні створіння людини зазначається, що Бог сотворив людину у […]