від санскр. сікх – учень) – одна з нац. релігій Індії, поширена на півн.-захід. ЇЇ частині, головним чином в штаті Пенджаб. Виник на грунті індуїзму в кінці 15 – поч. 16 ст. Його засновник – гуру (вчитель) Нанак (1469-1539). Віровчення грунтується на визнанні єдиного неперсоніфікованого бога; всі явища світу є проявом його сили. С. вимагає […]
засновник і Вчитель Рідної Української Національної Віри (РУНВіри), (1932 або 10932 року Дажбожого) перша громада якої зареєстрована в Чікаго в 1966, а Соборний Храм якої знаходиться в Спрінг Глен (США). Основна праця С.Л. “Мага Віра” (1979) – книга, написана її автором протягом 20 років на джерельній базі, зібраній в наукових бібліотеках багатьох країн світу. В […]
(лат. syllabus – перелік, покажчик) – додаток під назвою “Повний перелік основних помилок нашого часу”, виданий разом з енциклікою папи Пія ІХ “Quanta cura” від 8.12.1864. У “С.” засудженню й анафемі було піддано раціоналізм, вільнодумство, пантеїзм і атеїзм, а також лібералізм, новітні форми державного устрою; засуджено будь-яку критику католицького віровчення щодо природи церкви та меж […]
стислий виклад головних догматів якого-небудь релігійного напряму або церкви, безумовне визнання яких є обов’язком віруючого. Вміщені в С.в. догмати вважаються боговстановленими і мають сприйматися “серцем”, на віру. В християнстві відомі різні С.в. Один з них загальнохристиянський, або апостольський був складений “отцями церкви” і затверджений в 4ст. Нікейським і Константинопольським вселенськими соборами (звідси ще одна його […]
обєктивування релігійних уявлень в образних структурах, які містять у собі вказівку на зміст цих уявлень у вигляді нерозгорнутих знаків, символів. Такими знаками є предмети культу, ритуальні дії, релігійна лексика (“бог”, “дух”, “благодать” тощо), священні тексти. С.р. пов’язаний з вірою в надприродне та потребою спілкування з ним, він є таємничим і міфологізованим позначенням надприродного. У релігійному […]
характерна для розвинутих релігій сукупність символів, за допомогою яких виражаються різні їх абстрактні поняття і вчення. С.р. може бути у вигляді матеріальних, словесних, зображальних знаків. Останні мають ритуальний характер і слугують еквівалентом-замінником св.тексту, божества, етич. заповідей тощо. Прикладів С.р. багато: в буддизмі – це триратна, що символізує буддистську трійцю (Будда, вчення, громада); в християнстві Ісуса […]
поширені у Зах. Європі в період середньовіччя продаж і купівля церковних посад. Як і торгівля індульгенціями, вона послужила одним із приводів для початку Реформації, яка вимагала її ліквідації. Назва С. походить від імені новозавітного персонажа – волхва Симона, який хотів купити у апостолів Петра і Павла дар священства (Діян.8, 18-20). Філоненко Микола
(від грецьк. symphonia, букв. зібрання слів) – 1) довідкове церковне видання, в якому в алфавітному порядку наводяться слова, вислови і окремі фрази, що зустрічаються в Біблії, із зазначенням книг, глав і віршів, де вони знаходяться. Існують також С. до Корана, творів М.Лютера та ін.; 2) в переносному значенні термін С. вживається також для позначення союзу […]
(від грецьк. synagoge – місце зібрання) – молитовний будинок і громада в іудаїзмі. Виникла як місце богослужіння в епоху Ездри (5ст. до н.е.), однак за часів Єрусалимською Храму і децентралізації духовного життя єврейськ. народу С. стала центром кожної громади. За всіх відмінностей у різних країнах С. має обов’язкові елементи: Ковчег Завіту, де зберігаються сувої Тори, […]
(від грецьк. synedrion – зібрання, рада) – вищий політ. і судов. орган влади в Єрусалимі в І ст. до н.е. – І ст. н.е., який складався із представників жрецтва, світської аристократії і “законовчителів” Іудеї. На чолі С. cтояв першосвященик. С. контролювався римським прокуратором. С. засідав у Єрусалимському храмі в залі, що називалась гацціт. В історії […]