(від нім. Trauer – сум, скорбота) – форма зовнішнього вираження скорботи за померлими або у випадку якогось суспільного, загальнонаціонального лиха, у траурних звичаях – носінні одягу особливого кольору, оплакуваннях, самокатуваннях, обрізанні волосся тощо. Траурні звичаї сягають своїм корінням у первісні вірування: анімізм, культ предків тощо. Сапіга Василь
існував на місці літописного Зарубинського монастиря (поблизу сучасного с.Трахтемирів на Черкащині). Зацікавлені у військовій підтримці Запорізької Січі, польські власті передали у 16 ст. монастир козакам. Тут був “шпиталь” для перестарілих, поранених запорожців, пізніше зберігалися козацькі клейноди, скарбниця, зброя тощо. Монастир був притулком для учасників народних повстань. В ході придушення Річчю Посполитою повстання 1662-1665 Т.Х.М. зруйновано. […]
релігійний обряд, здійснюваний священнослужителями на прохання віруючих. Т., якій приписується таємнича благодатна сила, включає в себе молитви і ритуальні дії, які чиняться у певному порядку. До Т. відносяться чини літургії, таїнств, поховань, а також спеціальні відправи на різні випадки (напр., молебни на випадок посухи тощо). Філоненко Микола
богослужбова книга у православ’ї, яка містить молитви до всіх треб і виклад порядку їх здійснення. Філоненко Микола
один з основних церковно-богослужбових творів Українського православ”я. Виданий 1646 у друкарні Києво-Печерської Лаври стараннями і за редакцією київського митрополита Петра Могили. Т.П.М. відіграв важливу роль у зміцненні православної віри в Україні. Написаний церковно-слов’янською мовою, почасти українською тогочасною мовою. Має два варіанти: перший – звичайний – для парафіяльних священиків, другий – для монастирів (налічує цей повний […]
(1865-1923) – нім. теолог і філософ, представник есхатологічної теології. Християнство, на думку Т. має виконувати в суспільстві інтегруючу функцію, а “спокутна жертва Христа” – вселяти “надію”, що уже в земному житті людина здатна “передбачити і пережити своє повноцінне існування”. Ідеї Т. мають значний вплив на представників ліберального християнства, особливо в Німеччині і ФранціЇ. Любчик Володимир
орган, який, згідно з деякими езотеричними еволюційними схемами, знаходився між бровами і дозволяв людині безпосередньо бачити духовне царство. За певними науковими гіпотезами, рудиментом Т.О. вважається шишковидна залоза. У йозі Т.о. активізується шляхом концентрації і візуалізації. Савіна Ірина
спроба обгрунтувати значення Москви як всесвітнього політичного і церковного центру. Згідно Т.Р.к., Москва і Російське царство є історичними спадкоємцями Римської та Візантійської імперій і після падіння Константинополя у 1453 стають духовним центром православного світу. Т.Р.к. почала складатися наприкінці 15 ст., але вперше обгрунтована старцем Трьохсвятительського псковського Елєазарового монастиря Філофеєм у посланнях до московського великого князя […]
ті благословення, які одержали перші люди при творінні їх Богом. Перше з цих Б. (“плодітеся”, тобто будьте плодотворними) пов’язане, згідно з християнським вченням, із здатністю індивіда досягти досконалості через об’єднання душі й тіла в житті, яке повністю зосереджене на Бозі. Така людина неспроможна чинити гріх. Вона задовольняє Божий імпульс любові і являє собою плід вертикальної […]
принцип, за яким три компоненти, перебувають в органічній всеєдності між собою, породжуючи нову цілісність. Принцип її в тій чи іншій формі зустрічається в багатьох реліг. системах як категорія взаємозв’язку елементів множинності цілого. Завершеного вигляду принцип Т. набув у християнстві, де Бог розуміється як Т. Отця, Сина та Святого Духа (див. Трійця). Христокін Геннадій