Ініціації

(від лат. initiare – посвячувати, вводити в культові таїнства) – вікові (або статевовікові) обряди посвячення. Мета І. – передати загальноплем’яні норми життя поколінню, що досягло соц. повноліття. Спільна риса І. у різних народів – ритуал. ізоляція кандидатів на посвячення на певний термін, що супроводжувалася св. церемоніями, частину яких складали моральні й фізичні випробування, інколи вельми […]

Індекс заборонених книг

(від лат. “Index librorum prohibitorum”) – список творів, читання яких заборонялося віруючим під загрозою їхнього відлучення від церкви, видавався Апостольською столицею в 1559-1965. В “І.з.к.” включалися тисячі назв, серед яких були твори видатних мислителів, вчених, письменників (напр. “Монархія” Данте, “Декамерон” Боккаччо, книги О.Бальзака, Ж.П.Сартра, твори Абеляра, Екхарта, Канта, Спінози і багатьох ін.). З 1966 видання […]

Індивідуалізм релігійний

(від лат. individuum – неподільне, особистість) – органічна риса релігійності віруючої особи. Індивідуалізм – це принцип поведінки й ідеології, який привчає людину прагнути одержати вигоди за чужий рахунок, нехтуючи при цьому інтересами інших людей, суспільством загалом. І.р. зводить сенс життя людини до сугубо особистого спасіння. Нормою поведінки він оголошує принцип: кожний за себе, один Бог […]

Індуїзм

поширена в сучасній Індії релігія, що є результатом загальноіндійського історич. і етніч. синтезу. І. в класичному розумінні сформувався в срд. І тисячол. н.е. внаслідок еволюції і злиття ведич. і брахман. традицій. В основу віровчення І. покладено реліг. і філос. ідеї брахманізму (дхарма, карма, сансара, мокша, реінкарнація). Серед розмаїття богів в І. є найбільш поширені і […]

Індульгенція

(від лат. indulgentia – милість) – папська грамота, свідоцтво про відпущення як скоєних, так і не скоєних ще гріхів, яке видається за гроші або за особливі заслуги перед церквою. І. обгрунтовуються богословами тим, що катол. церква володіє запасом (скарбницею) добрих справ, зроблених Христом, Дівою Марією та святими, якими можна покрити гріхи людей. Вимога припинення торгівлі […]

Інквізиція

(від лат. inquisitio – розшук) – трибунал катол. церкви, створений в 13 ст. для боротьбу з єрессю. Діяв майже у всіх катол. країнах протягом століть. Для І. були характерні: таємне слідство, застосування тортур, конфіскація майна засуджених, поширення засудження на родичів і нащадків до третього покоління включно. Всі ці методи застосовувалися також до жінок і дітей. […]

Іновірці

досл. “ті, що сповідують іншу віру”. І. – термін, який часто вживався в документах Російської Православної церкви (РПЦ) і державних органів царської Росії стосовно віруючих – прихильників інших конфесій, віросповідань. В релігієзнавстві – вживається в контексті історичних документів діяльності РПЦ і державних органів дореволюційної Росії. Бабій Михайло

Інок

узагальнююча назва ченцюючих незалежно від їх сану; в православ’ї – синонім ченця. Филипович Людмила

Інокентіївці

послідовники христ. секти, яка виникла в 1908 на півдні України і в Молдові. Свою назву вони дістали від імені ієроманаха Балтського монастиря Інокентія (в миру Івана Левізора), який проголосив себе третьою іпостасю Святої Трійцї – “втіленням Духа Святого”. Інокентій переконував віруючих у тому, що скоро настане “кінець світу” і всі мають готуватися до “страшному суду”. […]

Інокентій

(в миру Борисов Іван Олексійович) (1800-1857) – вітчизняний релігійний мислитель і богослов, талановитий церконий оратор, професор і ректор (з 1830) Київської духовної академії, архієпископ Херсонський і Таврійський. Долаючи традиційну негацію філософського пізнання, активно сприяв розвиткові філософії в академії, глибокому вивченню тогочасної зах.- європ. філос. думки. І. належить вагомий внесок в розробку основного і морального богослов’я, […]