Функції релігії

(від лат. functio – виконання, завершення) – одна з категорій релігієзнавства, що характеризує способи рівень, напрям впливу реліг. на соціум, його структурні елементи, особистість. Реліг. як невід’ємний компонент соціальної системи виконує в ній декілька взаєпов’язаних функцій. В релігієзнавстві цю скупність Ф.р. прийнято позначати через поняття “соціальні Ф.р.”. Сумарний результат, наслідки, значущість впливу реліг. на життєдіяльність суспільства, людей, їх спільностей постає як роль релігії. Обсяг, ступінь функціонального впливу реліг. на соціум, людину визначають рівень її престижу, вказують на її соціальну значимість, місце в суспільстві. Ф.р., її роль і місце в тому чи ін. суспільстві історично і соціально обумовлені. Релігієзнавчі виділяють цілу систему Ф.р. – компесаційну, світоглядну, регулятивну, комунікативну, терапевтичну, телеологічну, аксіологічну, культурозберігаючу та ін. Однією з важливих Ф.р. є компесаційна функція, яка постає як процес зняття в трансцендентному вимірі життєво важливих суперечностей і проблем людського буття. Релігія психологічно компенсує обмеженість, безсилля, залежність людей від об’єктивних умов існування, розриви в соціальній тканині людського буття, в загальній ціннісній орієнтації людей, наповнює новим змістом сенс їхнього життя. Близькою за результатами до компенсаційної є тарапевтична (утішальна) Ф.р., яка відображає психологічні можливості реліг. у знятті негативних наслідків життєвих стресових ситуацій, збереження внутрішнього покою, душевної рівноваги та ін. Світоглядна Ф.р. проявляється в тому, що реліг. як цілісна система світосприйняття, задає “граничні” критерії, які уможливлюють осмислення навколишнього світу, місця людини в ньому, цілепокладання і смислу життя. Релігійний світогляд містить вказівку на “головну проблему життя людини”, “ідеальний стан”, який може привести до вирішення цієї проблеми, і на можливі шляхи досягнення цього стану. Регулятивна Ф.р. – здатність реліг. через систему норм, приписів, установок, канонів бути регулятором відносин, поведінки, вчинків, дій віруючих. Інтегративна Ф.р. – організуючі можливості й здатність релігії (через реліг. інститути) забезпечувати безконфліктний зв’язок, певну злагоду, солідарність, згуртованість суспільства, соціальних груп, реліг. спільнот, підтримувати стійку рівновагу реліг. суспільних відносин, їх гармонізацію. Практична реалізація цієї функції має свої історичні, соціальні межі. Релігія за певних умов і в певні історичні епохи поставала і як дізентегруючий фактор (реліг. війни, міжконфесійні, внутрішньоцерковні конфлікти). Комунікативна Ф.р. – забезпечення спілкування віруючих як в межах певних реліг. спільнот, так і поза ними. Реліг. комунікація – це процес взаємодії, спілкування, реліг. соціалізації, передачі, обміну, засвоєння реліг. інформації, закріплення зв’язків між віруючими індивідами. Комунікативна Ф.р. має вертикальний (спілкування з Богом) і горизонтальний (зв’язок, спілкування віруючих) аспекти свого вияву. Релігія виконує й ін. функції, зокрема культуроформуючу, культурозберігаючу, за певних умов – етноформуючу. Бабій Михайло