Герменевтика релігійна

мистецтво тлумачення релігійних і в першу чергу, біблійних текстів; вчення про принципи, певні правила й особливості інтерпретацій цих текстів з метою з”ясування їх дійсного смислу. В історичному контексті г.р. функціонувала переважно як герменевтика біблійна. Біблійні тексти тлумачились як Богом відкриті істини. Започатковується у Августина. Серед герменевтичного доробку богослова: вчення про речі і про знаки, з”ясування проблеми розуміння як переходу від знаку до значення. Подальшого розвитку г.р. набуває в творах Флаціуса Іллірійського, який вводить принцип контекстуального тлумачення та принцип герменевтичного кола. рім того з іменем Флаціуса пов”язана постановка проблеми відмінності розуміння і інтерпретацій його. З кінця 18 ст. Г.р. набуває істотно нового значення. Відбувається поступова трансформація її в герменевтику історичну. Біблійна герменевтика немов розчиняється в гуманітарних науках. Тобто, в творах Шлейєрмахера, Дільтея та ін. біблійні тексти розглядаються як джерело іст. фактів, повідомлень, свідчень. З 20-х 20 ст. переважно в протестантських колах спостерігається тенденція до інтерпретації біблійних текстів крізь призму екзистенційного світосприйняття (Бультман, Ебелінг, Фукс). В їх твораах акцентується увага на тому, про що Біблія може сказати людині, про що вона може повідомити їй. Відповідно, розуміння текстів постає не як рефлексія, а як суб”єктивна прилученість. Критерій істинності в герменевтичних процедурах поступово витісняється поняттям аутентичності. В православному світі г.р. функціонувала в контексті герменевтики біблійної, не зазнаючи істотних змін. Сарапін Олександр