Календарна обрядовість

комплекс дохрист. свят (відомих як “Річне коло свят”), обрядів і звичаїв сх. слов’ян протягом календарного року, цикли яких визначалися не зміною пір року, а перш за все характером сезонної виробничої діяльності (весняна оранка, посів яровини, сходи, дозрівання хліба, сінокіс, жнива і т.д.), роботою в ін. галузях сільського господарства (твариництво, садівництво, бджільництво тощо). Основне призначення К.о. полягає в тому, щоб за допомогою різних видів магії заручитися підтримкою надприродних сил у забезпеченні врожаю, плодючості худоби, здоров’я тощо. К.о. втілюючи в собі стихійно-емпіричний досвід багатьох поколінь, сприяла формуванню, збереженню й передачі знань, навичок і трудового досвіду в галузі сільськогосподарського виробництва наступним поколінням. В ході християнізації язичн. сезонно-виробнича обрядовість була частково трансформована й стала канвою землеробського календаря, що врешті-решт спричинилося до створення “побутових святців”, які хоча й мали з церковними спільні дати і назви (теж у народній редакції), але виконували не релігійну, а виробничо-побутову функцію. К.о. існувала й існує в інших як політеїстичних, так і в монотеїстичних релігіях. Сапіга Василь