Караїзм

монотеїстична релігія, що сформувалася у перші століття н.е. Її громади були на теренах суч. Ірану, Іраку, Сірії, Єгипту, Туреччини. Важливу роль у становленні віровчення й об”єднанні віруючих відігравав Анан бен Давид з Багдаду. Розквіт К. припав на 8-12 ст. Здавна його вчення проникло в Крим. Нині послідовники К. є серед арабів, євреїв, греків, кримських караїмів, росіян. (У кримських караїмів етнічні і конфесійні назви співпадають). В основі віровчення К. лежить єдина священна книга – Ветхий Завіт в його первісній чистоті й з головними принципами – заповіддю любові до Бога й ближнього. Послідовники К. неухильно дотримуються слів Пророка: “Не додавайте до того, що я заповідаю вам, і не поменшуйте від того”. Свято шанують десять заповідей. Найважливіший принцип К. – самостійне вивчення Святого Письма. Згідно догм К. віри, Бог існує передвічно, створив усе суще і дав через Мойсея найдосконаліший Закон, який залишається незмінним, відплачує по заслугах, воскресить мертвих в день судний; наближається пришестя Месії. Ісуса Христа й Мухамеда караїми шанують як великих Пророків. Останній К. храм у Криму закритий у 1959 в Євпаторії. Відтоді релігійні обряди К. відправляються в домашніх умовах. Полканов Юрій