термін, яким позначається досить поширене в минулому явище психічного розладу, істерії, несамовитого крику у жінок (“крикливиць”), спровоковане різними причинами, зокрема релігійно-побутовою обстановкою. Згадується вже в “Слові о полку Ігоревім”. Через невміння пояснити справжні причини цього явища К. у різні часи пов’язували з дією “нечистих” сил, “порчею”, чаклунством і т.п. Вважалося, що одержима дияволом “крикливиця” боїться запаху ладана, голосного читання Євангелія тощо. “Крикливицям” приписувалася здатність віщувати, сприяти в пошуках пропажі і т.п. Найбільшого поширення К. набуло в 17-18 ст. у зв’язку з розколом у православ’ї. Удаване К., біснування переслідувалося державою і церквою. Климов Валерій
"
А
Б
В
Г
Д
Е
Є
Ж
З
І
Й
К
Л
М
Н
О
П
Р
С
Т
У
Ф
Х
Ц
Ч
Ш
Щ
Ю
Я
No Comment
You can post first response comment.