термін, яким позначається досить поширене в минулому явище психічного розладу, істерії, несамовитого крику у жінок (“крикливиць”), спровоковане різними причинами, зокрема релігійно-побутовою обстановкою. Згадується вже в “Слові о полку Ігоревім”. Через невміння пояснити справжні причини цього явища К. у різні часи пов’язували з дією “нечистих” сил, “порчею”, чаклунством і т.п. Вважалося, що одержима дияволом “крикливиця” боїться запаху ладана, голосного читання Євангелія тощо. “Крикливицям” приписувалася здатність віщувати, сприяти в пошуках пропажі і т.п. Найбільшого поширення К. набуло в 17-18 ст. у зв’язку з розколом у православ’ї. Удаване К., біснування переслідувалося державою і церквою. Климов Валерій

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

You may also like

No Comment

You can post first response comment.

Leave A Comment

Please enter your name. Please enter an valid email address. Please enter a message.

Дякуємо!

Тепер редактори знають.