Магія

(від грецьк. mageia – чаклунство) – віра в можливість впливу на довколишній світ через надприродне – фетишів, духів і т.п. шляхом чаклунського дійства. Сплав релігійної свідомості і дії, перевернутий практично-духовний спосіб оволодіння світом за допомогою закликань, жертвоприношень, обрядів, табу, ритуальних піснеспівів тощо. В цьому відношенні М. – зародкова форма релігійного культу. Виникає в умовах первіснообщинного суспільства як компонент формованого релігійного феномена. Відповідно до змісту ранніх релігійних уявлень М. була фетишистською, тотемістичною, анімімстичною та демоністичною; у комплексі “чуттєво- надчуттєвого” освоєння природи – контактною, в демоністичному комплексі – символічною; у функціональному відношенні – мисливською, лікувальною, любовною, лиходійною і т.п. Елементи первісної магії у трансформованому вигляді збереглися в усіх сучасних релігіях. В середні віки чаклунство було поширене у вигляді чорної (за допомогою пекельних сил) і білої (за допомогою небесних сил) М. Лобовик Борис