Необуддизм

історично новий рух в історії реліг. систем Сходу. Виникає в 1 пол. 19 ст. в Японії, але найбільше розповсюдження отримав після 2-ї світової війни в Японії, Сша, Зах. Європі. Особливітю течій Н. є їх акцент на одну або декілька рис будд. вчення. Хоча кожна з них претендує на ортодоксальне тлумачення вчення Будди, насправді їх реліг. системи є еклектичним поєднанням ідей буддизму з сінто, конфуціанством, даосизмом, народними віруваннями, а в останній час і християнством. Для Н. є характерними такі риси: активний прозелітизм з участю всіх адептів; авторитарна система з культом харизматичного засновника або лідера; пріоритет роботи з молоддю; більш активна участь в суспільно-політич. житті; в культі простежується більш чітка монотеїстич. тенденція. Найбільш масову групу течій в Н. складають об’єднання, догми яких пов’язані з Нітіреном: Сока гаккай, Риссьо косей кай, Рей ю кай та ін. До необудд. течій в Японії відноситься також Синньо ен. Рух АУМ Сенрікьо досить умовно можна віднести до Н. Козловський Ігор