(араб. – свято розговіння) – друге за значенням свято мусульман на часть завершення посту місяця рамадан. Відзначається 1-го і 2-го числа місяця шавваль. Обряд свята полягає у спеціальній спільній молитві, за якою настає святкова трапеза і роздача милостині біднякам. У більшості мусульманських країн у дні І.а.-ф. прийнято відвідувати могили пращурів. Лубський Володимир
складовий елемент теології Єднання, згідно якого Бог створив Всесвіт і людину, бажаючи мати об’єкт істинної любові. Мета життя людини полягала у виконанні трьох благословень: людина повинна була досягти особистої досконалості; створити ідеальну, засновану на взаєминах істинної любові та єдності в серці своїм з Богом сім’ю; владарювати з любов’ю над усім світом творіння. Наслідком саме такого […]
(від грецьк. idea – ідея, первообраз) – уявлення віруючої людини про найвишу досконалість як зразок, мету і сенс її життя. Входить до складу рел. світогляду й зумовлює поведінку віруючих, певний спосіб і характер їхньої діяльності. І.р. є надприродне, в розвинутих релігіях – бог, святе як благодатне, таке, якому внутрішньо властива здатність до заперечення невільних, тварних […]
згідно релігійних вчень таке буття людини в світі, яке виростає на грунті культури її серця і базується на справжній любові до неї Бога. Про І.с. людство мріяло завжди. Ним уявлялося Царство Боже на землі — такий стан, коли Бог керує кожною окремою людиною, звертаючись до її сумління, а також суспільством через кожну його спільноту. Релігійні […]
сакральна, пов’язана з вірою в надприродне форма усвідомлення певними класами і соціальними верстами свого місця і ролі, своїх інтересів і цілей в суспільному житті. Існує у вигляді церковно-богословських соціальних доктрин, офіційних і неофіційних поглядів, орієнтацій; ідеологічн. процес має місце на буденному й теоретичному рівнях релігійної свідомості, відбувається стихійно або концептуально. І.р. – не конфесійне, а […]
(від грец. еidolos – маленьке зображення) – виготовлений з дерева, каменю чи ін. матеріалу предмет, що зображає, уособлює божество. Є об”єктом поклоніння в політеїст. релігіях, зокрема в українському язичництві. З дохрист. часів зберігся т.зв. Збруцький ідол, знайдений в 1848 в річці Збруч на Тернопіллі. Возняк Степан.
поняття, яким позначають прихильників політеїст. релігій (язичників), що поклоняються ідолам. І. має своє коріння в первісних магії і фетишизмі. Певні його елементи характерні сучасним релігіям (поклоніння зображенням богів, святих тощо). В переносному знач. І. називають тих, хто поклоняються земним “богам” та їх зображенням. Возняк Степан.
(прибл. переклад із давньоєвр. “панувати”, “Бог хай панує”) – 1) ім’я, одержане патріархом Яковом (Бут 32, 29), заг. назва його синів (бней Ісраел), які остаточно згуртувалися в єдиний народ під час виход з єгипетського полону. Ім’я І. зустрічається у старосемітських текстах 3-2 тис. до н.е.; 2) держава, створена 1948 згідно із рішенням Генеральної Асамблеї ООН, […]
(від грецьк. eikon – зображення, образ) – живописне, рідше релігійне зображення богів, святих та ін. надприродних істот, яке служить предметом реліг. поклоніння і вшанування. Іконовшанування поширене в католицизмі, православ’ї, буддизмі, ламаїзмі, іран. мусульманстві. Раннє християнство не знало ікон, їх розглядали як ознаку язичництва. Культ І. був визнаний лише на 7-му Вселенському соборі (787). Деякі І. […]
малярські твори Богородичної тематики, з котрими церковна традиція пов’язує надприродні, містичні і дивовижні дії та перетворення: зцілення людей від тяжких недуг, припинення стихійних лих і воєн тощо. Чудотворіння, згідно традиції, відбуваються під час (або після) посилених молитов віруючих перед іконою із зображенням Богородиці Діви Марії. Чудотворіння ікон визнаються як православними, так і католиками латинського і […]
рух проти вшанування ікон, що виник і продовжувався на протязі 8 – першої пол. 9 ст. у Візантії. Соціально-економічне та політичне становище в державі спричинило суперечки в середині пануючої верхівки і привело до розколу в суспільстві на іконоборців і іконовшанувальників. Іконоборці проголосили писання і вшанування ікон ідолопоклонством та спотворенням християнства. Результатом чого було знищення шедеврів […]
(грецьк. ikonomia – збереження, бережливість) – термін канонічного права, який означає теологічно мотивоване відхилення від тих чи інших церковних норм і правил, при якому вони зберігаються, але в дещо зміненому значенні. В сучасному богослов’ї є виправданням перегляду застарілих або утруднюючих богослужбову практику канонів. Напр., у православ’ї в останні роки пом’якшені вимоги до посту, віруючим зарубіжних […]
зображення Ісуса Христа, Богородиці та інших образів Старого й Нового Завітів, персонажів церковної історії (зокр. мучеників, віднесених Церквою до лику святих) за допомогою розчинених фарб (енкаустика, яєшна темпера, олія, акрилик тощо) на дошці, полотні, металі. І. виникло наприкінці 1 ст. н.е.; церковна історія приписує найраніші ікони пензлеві євангеліста Луки. З 3 ст. згадки про ікони […]
(від грецьк. eikon – ікона i stasis – місце стояння) – спец. стіна, що відділяє вівтар від основної частини православн. храму. Ікони на І. розташовані згідно з церк. ієрархією та містять зображення Христа, Богородиці, ангелів, апостолів, пророків, святих. В І. – троє дверей: центральні – (“царські врата”) та двоє бокових (дияконських). Виготовлення та оздоблення І. […]
(? – бл. 1053) – оригінальний український мислитель 11 ст., один з Ярославових книжників, поставлений “в святей Софье” року 1051 митрополитом. Започаткував теолог. і філос. засади Християнства Київського. Серцевиною теоретичної спадщини І.К. є православний неортодоксальний теїзм, в якому онтологічні уявлення богослова й філософа склалися на перетині візантійської і київської традицій. І.К., виходячи за межі християнського […]
свято правосл. церкви, яке відзначається 2 серпня на честь старозавітного пророка Іллі, одного із христ. святих. Ілля користувався великою повагю, оскільки, згідно христ. джерел, був грізним пророком, викривачем неправди й несправедливості, розпоряджався, як помічник Бога, громом і блискавками, дощем і зливою, міг дати людям дощ, урожай, життя або, навпаки, наслати засуху, голод, смерть. У слов’янській […]
(“десне братство”) – одна з течій єговістського напрямку, заснована в 40 рр. 19 ст. на Уралі штабс-капітаном царської армії М.Ільїним. За його тлумаченням, найвищою істотою є одноособовий Бог-Отець, Єгова, а не св.Трійця. Ісус Христос, син божий, очолить 144 тис. вірних йому прибічність і у вирішальній битві з силами зла, очолюваними Люципером (Сатаною), здобуде перемогу, після […]