термін, що виражає релігійне уявлення про Божу передвстановленість життя і поведінки людини. Богослови різних напрямів намагаються подолати суперечність між ідеєю передвизначеності і тезою про свободу волі людини, її моральної відповідальності за вчинки. На протилежність вченню пелагіанства, яке відстоювало можливість спасіння людини власними силами, визначний христ. теолог Августин (354-430) вважав, що людська воля “має настільки сили, наскільки того побажав і наскільки те знав наперед Господь”, тому спасіння в кінцевому підсумку залежить від його волі. Кальвінізм, спираючись на Августина, розвинув вчення про абсолютне П. Катол. і правосл. богослови дотримуються компромісної концепції: визнаючи і свободу волі людини, і П., вони зводять останнє до провидіння Богом того, як людина скористається наданою їй тим же Богом свободою. В ісламі з його чітко вираженою установкою на фаталізм уявлення про П. також поєднується з допущенням у певних межах свободи волі. Для сучасного богослов’я характерні модерністські тлумачення ідеї П. Гудима Арсен

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

You may also like

No Comment

You can post first response comment.

Leave A Comment

Please enter your name. Please enter an valid email address. Please enter a message.

Дякуємо!

Тепер редактори знають.