термін, що виражає релігійне уявлення про Божу передвстановленість життя і поведінки людини. Богослови різних напрямів намагаються подолати суперечність між ідеєю передвизначеності і тезою про свободу волі людини, її моральної відповідальності за вчинки. На протилежність вченню пелагіанства, яке відстоювало можливість спасіння людини власними силами, визначний христ. теолог Августин (354-430) вважав, що людська воля “має настільки сили, наскільки того побажав і наскільки те знав наперед Господь”, тому спасіння в кінцевому підсумку залежить від його волі. Кальвінізм, спираючись на Августина, розвинув вчення про абсолютне П. Катол. і правосл. богослови дотримуються компромісної концепції: визнаючи і свободу волі людини, і П., вони зводять останнє до провидіння Богом того, як людина скористається наданою їй тим же Богом свободою. В ісламі з його чітко вираженою установкою на фаталізм уявлення про П. також поєднується з допущенням у певних межах свободи волі. Для сучасного богослов’я характерні модерністські тлумачення ідеї П. Гудима Арсен
"
А
Б
В
Г
Д
Е
Є
Ж
З
І
Й
К
Л
М
Н
О
П
Р
С
Т
У
Ф
Х
Ц
Ч
Ш
Щ
Ю
Я
No Comment
You can post first response comment.