релігійні уявлення про посмертний перехід душі від однієї істоти до іншої – людини, тварини, іноді рослини. Виникають на грунті віри в тотожність людини з тотемним предком, який оселяється в її тілі; притаманні багатьом архаїчним релігіям, орфізму, релігіям Азії. Для архаїчних релігій властиве уявлення про здатність душі покидати тіло померлого через рот або ніс і втілюватись в іншу істоту – дитину (Півд. Америка, Гренландія, Зах. Африка), дорослу людину (Зах. Африка), тварину (Півд. Африка, Мексіка, Бразилія) тощо. У Стародавній Греції вчення про Д.п. присутнє в орфізмі, де вважалось, що душа переживає тілесну смерть, а протім відроджується в людській або тваринній подобі, зрештою ж вона повинна звільнитись від страждань, що їх завдають народження та смерть, і досягти попереднього чистого стану безсмертності. Теорію Д.п. захищали також Платон і Піфагор. В релігіях Індії теорія Д.п. пов’язується з доктриною карми, загального закону, який за сукупністю добрих та поганих вчинків визначає майбутню долю людини. В індуїзмі процес Д.п. триває нескінченно, але може бути перерваний досягненням мокші (звільнення), що означає єдність індивідуальної душі (Атман) з душею абсолютною (Брахман) та дозволяє уникнути циклу нових перевтілень (сансара). Буддизм заперечує існування незмінної субстанціальної душі, стверджуючи вчення про змінність карми. Комплекс психофізичних елементів і станів змінюється щомиті. Душа та п’ять її елементів (скандга) припиняють існування, але карма померлих зберігається та перетворюється на “зародкову свідомість” (віджняна), яка є певним аспектом душі, втіленої в іншу особу. Подібних перетворень можна позбутись, досягши стану повної пасивності та зникнення будь-яких бажань та прагнень. Теорія Д.п. була запозичена каббалістами, маніхеями, несторіанами, друзами та сприйнята сучасною теософією. Бичко Богдан, Чухим Наталія

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

You may also like

РЕЛІГІЙНІ ІДЕНТИЧНОСТІ В ЇХ СУТНОСТІ І КОНФЕСІЙНИХ ВИЯВАХ: український контекст
РЕЛІГІЙНІ ІДЕНТИЧНОСТІ В ЇХ СУТНОСТІ І КОНФЕСІЙНИХ ВИЯВАХ: український контекст
0

ВСТУП (Л. Филипович) Частина 1. РЕЛІГІЙНА ІДЕНТИЧНІСТЬ В ЇЇ РЕЛІГІЄЗНАВЧОМУ ОСМИСЛЕННІ Розділ перший. РЕЛІГІЙНА ТА КОНФЕСІЙНА ІДЕНТИЧНОСТІ: СПІВВІДНОШЕННЯ ...
Read More

No Comment

You can post first response comment.

Дякуємо!

Тепер редактори знають.