явище рел. психології, що характеризує емоційне ставлення людини до сакрального (святого), а також до рел. інтерпретованих явищ природи і світу в цілому. специфіка П.р. полягає в їх спрямованості на рел. ідеї і уявлення. Виникають на грунті рел. потреб і, в свою чергу, самі є об’єктами потреби – тяжіння до їх переживання, до релігійно емоційного насичення. Як чуттєвий компонент рел. свідомості П.р. виявляються як на індивідуальному рівні, так і мають яскраво виражений колективний характер. Природа П.р. пов’язана з їх динамікою в рел. середовищі: безпосереднє виконання різних рел. дій значно інтенсифікує П.р., де спрацьовують психологічні механізми наслідування, навіювання, взаємного емоційного заражання. Поєднуючись з рел. ідеями й уявленнями, П.р. набувають відповідного позитивного (любов, захоплення, радість,благоговіння, надія, заспокоєння) чи негативного (гнів, страх, скорбота, відчай, туга) забарвлення. Стаючи мотивом самовияву особи, П.р. спонукають людей до певної рел. діяльності, до реального спілкування як з віруючими, так і невіруючими. П.р. тісно пов’язані з іншими психологічно-емоційними станами віруючої людини – настроями, переживаннями, установками. Косуха Петро
"
А
Б
В
Г
Д
Е
Є
Ж
З
І
Й
К
Л
М
Н
О
П
Р
С
Т
У
Ф
Х
Ц
Ч
Ш
Щ
Ю
Я
No Comment
You can post first response comment.