Православ’я Українське

переломлені через призму особливостей національної духовності, реліг. традицій укр. етносу, його історичного буття і самобутньої культури і ввібрані у ролі ідентифікаторів його духовності христ. віровчення і культ, орг-ція церк. життя. У.п. склалося протягом 7 століть на основі синкретизму етноконфесійного та синкретизму релігійного і є органічним розвитком Християнства Київського. Специфіка У.п. проявлялась у самобутності обрядово-культової сфери, мистецького оформлення церковно-релігійного життя, а також в оригінальному трактуванні деяких канонів православ’я. У.п. притаманні такі риси: демократизм церк. життя і обрядової практики; соборноправність у вирішенні питань церковного життя; порівняно висока віротерпимість; європейскість і відкритість іншим реліг. системам; онаціональнення обрядово-культ. сфери, церк. мистецтва і певною мірою самого віровчення; прийняття на себе функцій національної інституційності; гуманізм. Свій теоретичний вираз У.п. знайшло в працях укр. богословів 17 ст. Петра Могили, Лаврентія Зизанія, Дмитра Туптала та ін. Саган Олександр