(від лат. prae – до, перед і anima – душа) – одна з теорій ранніх форм релігії, висунута в кінці 19 – на початку 20 ст. Р.Мареттом, К.Прейсом, Ф.Фіркандом, Д.Кінгом та ін. дослідниками. Виникла як реакція на анімістичну теорію походження релігії (Див. Анімізм), згідно з якою віра в душу є найдавнішою формою релігії, її “мінімумом”. Преанімісти підкреслювали виняткову роль емоцій у виникненні вірувань і вважали, що вірі в душу передують неусвідомлювані імпульси психіки, породжуючи уявлення про надприродну, безлику духовну силу – “ману”, яка керує світом. Насправді ж уявлення про надприродну духовну силу не передують вірі в душу, а розвивають її. Точки зору П. на походження релігії дотримувалися також Е.Дюркгейм та Л.Леві-Брюль, пізніше Р.Рілз, Х.Хаєр, на думку яких “безлика духовна сила” є найдавнішою категорією надприродного, виникає дологічно, аффективним чином. Це не лише суперечило дійсній картині ранніх форм вірувань (Див. Фетишизм, Тотемізм, Анімізм), а й безпідствано заперечувало роль мислення і фантазії у формуванні релігійних уявлень. Лобовик Борис
"
А
Б
В
Г
Д
Е
Є
Ж
З
І
Й
К
Л
М
Н
О
П
Р
С
Т
У
Ф
Х
Ц
Ч
Ш
Щ
Ю
Я
No Comment
You can post first response comment.