ідеологія періоду становлення капіталізму. Характерною рисою П. було прагнення його представників до перебудови всіх сфер суспільного життя на засадах розуму, “вічної справедливості”, рівності й інших принципів, що грунтуються на невід’ємних “природних правах” людини. Просвітителі критикували феод. порядки, культуру феод. суспільства, вимагали встановлення нових суспільних порядків, виступали на захист народних мас, проти втручання церкви в політич. життя. Їх характеризує віра в людину, її розум. В цьому просвітителі продовжили гуманістич. традиції епохи Відродження. Ідеологи П. вважали, що головними засобами перетворення суспільного життя є, з одного боку, поширення передових ідей, знань, а з другого – покращення нравів. Особливості історич. розвитку кожної країни знайшли відображення в характері ідеології її просвітителів. Так, в англ. П. вільнодумство (Локк, Шефтсбері, Толланд, Коллінз та ін.) виражалося в основному у боротьбі за віротерпимість, релігія критикувалася з позиції деїзму. Франц. П., яке передувало бурж. революції кінця 18 ст., характеризувалося войовничим антиклерикалізмом (Вольтер, Монтеск’є), відкритою антирелігійною позицією (Ламетрі, Гельвецій, Гольбах, Дідро). Серед франц. просвітителів були й деїсти (Руссо), і бабувісти (Марешаль, Бабеф). В царській Росії П. в 19 ст. було представлене деїстично-матеріалістич. (Єртов, Лубкін та ін.) і матеріалістич.-атеїстич. (Якушин, Герцен, Чернишевський та ін.) напрямками. На Україні ідеї П. вперше були висловлені у творах М.Козачинського, Г.Конинського та ін. діячів Києво-Могилянської академії. Просвітителями були Г.Сковорода та Я.Козельський, М.Шашкевич і В.Каразін, Т.Шевченко, М.Драгоманов, С.Подолинський, І.Франко, Л.Українка. П. в Україні мало два свої різновиди. Перший – науково-освітній – репрезентували ідеологи дворянського просвітництва. Виражаючи інтереси міщан та ін. соціальних верств країни, зацікавлених в інтенсивному розвитку виробництва, науки і техніки, вони виступали з ідеєю поширення освіти, удосконалення людського розуму. Другий – етико-гуманістичний – вирішила діяльність просвітителів, які вважали, що шлях до людського щастя лежить через “моральну просвіту”, пізнання кожним свого “природного” покликання і моральне самовдосконалення. Останній різновид П. репрезентувала насамперед діяльність Г.С.Сковороди. Теоретч. джерелами, на яких виросло українське П., послужили ідеї, сформовані передовою суспільною думкою 17-перш. пол. 18 ст., насамперед просвітн. ідеї професорів Києво-Могилянської академії. Колодний Анатолій

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

You may also like

РЕЛІГІЙНІ ІДЕНТИЧНОСТІ В ЇХ СУТНОСТІ І КОНФЕСІЙНИХ ВИЯВАХ: український контекст
РЕЛІГІЙНІ ІДЕНТИЧНОСТІ В ЇХ СУТНОСТІ І КОНФЕСІЙНИХ ВИЯВАХ: український контекст
0

ВСТУП (Л. Филипович) Частина 1. РЕЛІГІЙНА ІДЕНТИЧНІСТЬ В ЇЇ РЕЛІГІЄЗНАВЧОМУ ОСМИСЛЕННІ Розділ перший. РЕЛІГІЙНА ТА КОНФЕСІЙНА ІДЕНТИЧНОСТІ: СПІВВІДНОШЕННЯ ...
Read More
Закон про секти. Українська Асоціація Релігієзнавців реагує на проєкт закону.
1

Лист-звернення УАР  Інформаційний простір України збурила новина про те, що Комітет Верховної Ради з питань соціальної політики та ...
Read More

No Comment

You can post first response comment.

Leave A Comment

Please enter your name. Please enter an valid email address. Please enter a message.

Дякуємо!

Тепер редактори знають.


Notice: ob_end_flush(): failed to send buffer of zlib output compression (1) in /home/uars/web/ure-online.info/public_shtml/wp-includes/functions.php on line 4757

Notice: ob_end_flush(): failed to send buffer of zlib output compression (1) in /home/uars/web/ure-online.info/public_shtml/wp-includes/functions.php on line 4757