Реформація

(від лат. reformatio – перетворення, виправлення) – націон.-визвольн. та сусп.-політ. рух у Європі 16-17 ст., який знаменував перехід від Середньовіччя у Новий час, від феод. до бурж. ладу. Відбувався під реліг. гаслами, був спрямований проти катол. і правосл. (в східно-слов’ян. землях) церков. Завдяки Р. утворюються націон. церкви, виникає протестантизм. Підготовлена єресями 12-14 ст., ідеями Дж.Вікліфа, Я.Гуса, німец. містикою, ренесансним гуманізмом. Початок Р. пов’язаний з виступом М.Лютера (95 тез), який підштовхнув антифеод. рух у Німеччині (Селянська війна), кальвіністські війни в Нідерландах, Франції, визвольні процеси у Швейцарії, Швеції, Шотландії, бурж. революцію в Англії, Нідерландах. Охопила всі соціальні стани, які розуміли Р. як радикальну сусп. перебудову з відміною приватн. власності та соціальної нерівності (революц. табір на чолі з Т.Мюнцером, анабаптисти) або як зміцнення власного економ. і політ. статусу (бюргерство, в Східній Європі – шляхта), або як засіб утворення абсолют. монархії (Англія, певнічні німецькі князівства) чи бюргерської (Швейцарія) республіки. Перемога князівсько-бюргерської партії і поширення протестантизму спричинюють Контрреформацію, тривале протиборство європейських держав. Р. стала фактором утворення націон. культур, реліг.-етичним оформленням ідеалів політ. свободи, віротерпимості. Сприяла розвитку філософії Просвітництва. Любащенко Вікторія