Релігійний час

час відправлення релігійного культу. Виявляє себе через коло сакрального року та його головні пункти. (На відміну від “профанного”, мирського – час сакральних дій, за посередництвом яких відбувається спілкування з іншим, потойбічним світом). Важливе місце також посідає релігійний календар, оскільки з ним пов’язані критичні моменти в житті суспільства. В давніх релігіях особливого значення набули мисливські та землеробські сезони. Початок весни, дні весняного чи осіннього рівнодення, новий чи повний місяць розглядались як особливий час для релігійних відправ. У суспільствах з розробленою структурою релігійних дій день ділиться на сакральні періоди (зороастризм, християнство, іслам). Важливе значення також може надаватись дням народження та смерті засновника релігії, життя святих. Для Р.ч. прикметною є увага про те, що боги або духи мають властивість з’являтись не постійно, а лише в певні моменти. В архаїчних суспільствах таким періодом було святкування Нового року, що розглядалось як повернення до міфічних часів першотворення. В агрокультурних країнах сезонні ритми були вирішальним природним актором багатьох релігійних свят. У ветхозавітному Ізраїлі природні свята поступаються святам, які асоціюються з історичними подіями у житті суспільства (Пасха, Суккот). Подібна “історизація” природних свят зустрічається також в інших релігіях (зороастризм, індуїзм, християнство, іслам). Бичко Богдан, НЧ