Релігієзнавча освіта

система освітянської роботи, метою якої є озброєння особи всією сумою знань, яку має релігієзнавство про природу, сутність, функціональність, історію та географію релігії. На відміну від релігійної освіти релігієзнавча є світоглядно плюральною, оскільки знайомить своїх реципієнтів з різними поглядами на релігію, конфесійно незаангажованою, оскільки без будь-яких симпатій чи антипатій розкриває сутність віровчення, особливості культу, характер історії тієї чи іншої релігійної течії. Дисциплінарна визначеність релігієзнавчої освіти відмінна в середній і вищій школі, в системі релігієзнавчої спеціалізації. В середній школі вивчають переважно історію релігії, у вищій – основи релігієзнавства, деякі спецкурси. Навчальний план спеціалізаціі з релігієзнавства в університеті “Києво-Могилянська Академія”, на філософських ф-тах Київського і Чернівецького університетів включає, окрім базового курсу “Релігієзнавство”, історію християнства і релігій Сходу, дисциплінарне релігієзнавство – філософію релігії, історію релігії, географію релігії, психологію релігії, соціологію релігії, курси з релігійної філософії різних конфесій, основ християнського віровчення, містикознавства, з нетрадиційної релігійності й панорами релігійного життя, історії богословської та релігієзнавчої думки, а також спецкурси з українського язичництва, української релігійної духовності, історії релігії в Україні та ін. Студенти проходять наукову педагогічну і соціологічну релігієзнавчі практики, пишуть курсові, бакалаврську і магістерську праці з різних релігієзнавчих дисциплін. Зміст релігієзнавчої освіти потребує свого наукового обгрунтування. Колодний Анатолій