Шептицький Андрей

(1865-1944) – видатний ієрарх і богослов Вселенської та греко-католицької церкви, політичний, науковий, культурний діяч. Отримав освіту у Львові, Кракові, Вроцлаві, Мюнхені, Відні. Доктор права (1888), філософії (1892) і богослов’я (1892). В 1888 вступив до монастиря у Добромилі, потім – священик, ігумен Онуфріївського монастиря у Львові, єпископ Станіславський, митрополит Києво-Галицький, архієпископ Львівський, єпископ Кам’янець-Подільський. Неодноразово заарештований рос. і польськ. окупантами. З метою зміцнення церковної організації і церковного життя скликав єпархіальний синод, єпархіальні собори, конференції греко-католицьких єпископів (Львів, Ужгород, Рим). Організував греко-католицьку ієрархію для України і Російську греко-католицьку церкву. Був організатором і постійним президентом Велеградських екуменічно-унійних з’їздів. Боронив українців Галичини від пацифікації (1930), організував акцію протесту проти штучного голодомору в Україні, різко виступив проти переслідування православної церкви в Холмщині, Волині, Поліссі (1938), протестував проти розв’язаного фашистами голокосту проти євреїв, проти політичних вбивств і партійних міжусобиць. Проголосив утворення суверенної України національним і релігійним ідеалом. Його праці: Шептицький Андрей. Твори. Т.І. Торонто, 1965; Твори (аскетично-моральні). Рим, 1978; Твори (морально-пасторальні). Рим, 1983. Апостольська Столиця розпочала беатифікаційний процес з проголошення митрополита Ш. спочатку блаженним, а опісля – святим. Гайковський Михайло