Шиїзм

(від арабськ. ші’а – угрупування, партія) – другий за кількістю послідовників напрям в ісламі. Ш. виник як політ. течія у др. пол. 7 ст. в Іраці. У 8 ст. він поширився в Ірані, сприйнявши при цьому деякі елементи віровчення і культу зороастризму, митраїзму і буддизму. Засновниками Ш. вважається група прихильників Алі – двоюрідного брата Мухаммеда, яка домоглася обрання Алі халіфом. Шиїти визнають 12 імамів з часла прямих потомків Алі. Дванадцятий законний імам, як вчить Ш., народився у 873, але опісля таємно зник і має ще, згідно волі Аллаха, з’явитися у ролі спасителя. Тоді нібито й настане вік соціальної рівності і справедливості. Право самостійності з реліг. і правових питань – іджтихад Ш. зберігають за муджтахидами “таємного імама”. Як і сунити, шиїти визнають Коран “божеств. одкровенням”, але вважають, що в османовій його редакції відсутні аяти, які мають відношення до Алі. Тому в Ш. Коран доповнюється ахбаром – Святим Переказом. Обряди Ш. мало чим відрізняються від обрядів сунитів. Поруч з хаджем вони здійснюють також паломництво в місця, що пов’язані з ім’ям шиїтських імамів, відзначають на честь останніх спеціальні свята. Шиїти вірять у можливість переселення душ, вважають, що в тілах імамів втілилася пророча душа Мухаммеда. “Прихованого імама” Ш. визнає як верховного правителя всіх шиїтських держав, а царствуючих владик розглядає лише як його представників на землі. На грунті непорозумінь Ш. ще 7-9 ст.ст. розпався на декілька течій: кайсанитів, зайдитів, імамитів. В наш час Ш. поширений переважно в Ірані, Іраці, Йемені. Окремі громада Ш. є й в інших країнах. Колодний Анатолій