Спасіння

реліг. поняття, яке означає вище блаженство, дароване віруючим Богом за умови виконання ними тих вимог і настанов, що приписуються церквою від його імені. Ідея С. – одна з головних засад релігійної моралі, її тлумачення проблеми мети і сенсу людського життя. Християнство, виходячи з уявлень про вроджену гріховність людини, навчає, що шлях до С. лежить через подолання гріха і відродження особи на основі її примирення з Богом. У катол. і правосл. С. вважається можливим лише за сприяння церкви та звершення віруючими т. зв. добрих справ. Протестантизм не визнає посередницьку рятівну роль церкви і висуває принцип особистого виправдання вірою. Теологія єднання С. Пов”язує із створенням істинної сім”ї, яку нібито не створили із-за свого гріхопадіння Адам і Єва і не зміг створити із-за непорозуміння із своїми сучасниками Ісус Христос. Але Бог благий, а тому знову пошле месію, щоб через нього відродити пряме своє родство з людьми. Людство має прийняти месію і об”єднатись навколо нього у своєму прагненні досягти Божого ідеалу. С. ері істинної любові, загального миру, процвітання та свободи. Філоненко Микола, Колектив Релігієзнавчого Словника