реліг. поняття, яке означає вище блаженство, дароване віруючим Богом за умови виконання ними тих вимог і настанов, що приписуються церквою від його імені. Ідея С. – одна з головних засад релігійної моралі, її тлумачення проблеми мети і сенсу людського життя. Християнство, виходячи з уявлень про вроджену гріховність людини, навчає, що шлях до С. лежить через подолання гріха і відродження особи на основі її примирення з Богом. У катол. і правосл. С. вважається можливим лише за сприяння церкви та звершення віруючими т. зв. добрих справ. Протестантизм не визнає посередницьку рятівну роль церкви і висуває принцип особистого виправдання вірою. Теологія єднання С. Пов”язує із створенням істинної сім”ї, яку нібито не створили із-за свого гріхопадіння Адам і Єва і не зміг створити із-за непорозуміння із своїми сучасниками Ісус Христос. Але Бог благий, а тому знову пошле месію, щоб через нього відродити пряме своє родство з людьми. Людство має прийняти месію і об”єднатись навколо нього у своєму прагненні досягти Божого ідеалу. С. ері істинної любові, загального миру, процвітання та свободи. Філоненко Микола, Колектив Релігієзнавчого Словника

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

You may also like

No Comment

You can post first response comment.

Leave A Comment

Please enter your name. Please enter an valid email address. Please enter a message.

Дякуємо!

Тепер редактори знають.