одна з фундаментальних, загальнолюдських цінностей, важлива філософська, правова, релігієзнавча категорія. В філософ. контексті С.с. – це особлива якісна визначенність людського буття, яка відображає внутрішню здатність суверенного суб’єкта до вільного, не детермінованого зовнішніми силовими чинниками самовизначення в духовній сфері, а також можливість його творчої та відповідальної самореалізації на основі ціннісно орієнтованого вибору. Поняття С.с. історично, в науковому і практичному вжитку, конститую валося як категорія права і тісно пов’язане із становленням, розвитком суспільства, держави і їхнім ставленням до світоглядних орієнтацій людей і в перш чергу релігійних. У релігієзнавстві С.с. розглядається як право, що гарантує недоторканість совісті людини в питаннях ставлення до релігії, тобто право особистості на свободу мати, приймати, змінювати реліг. вірування за власним вибором або ж дотримуватись нерелігійних переконань; свободу індивідуально або ж спільно з іншими, публічно або ж приватно сповідувати свою релігію або вірування, брати участь у богослужіннях, обрядах, ритуалах, вільно поширювати свої реліг. або арелігійні погляди та переконання. Релігієзнавча сутність С.с. розкривається через поняття свободи релігії, свободи віросповідання, свобода в релігії, толерантність.. С.с. базується на ряді важливих принципів: відокремлення церкви від держави, відокремлення школи від церкви, заборона встановлення обов’язкових переконань і світогляду. Реальне забезпечення С.с. можливе при наявності гарантій економічного, політичного, соціального, духовного, організаційного порядку. Право на С.с. проголошується в конституціях, інших законодавчих актах більшості держав світу. Рівень реального забезпечення С.с. в різних державах світу обумовлений історично, соціально, політично; умовами становлення державності, роллю і місцем у цьому процесі релігії та реліг. організацій, традиціями, способом життя народів, формами суспільних відносин. В одних державах забезпечення С.с. відповідає міжнародним правовим нормам, в ін. – вона обмежена певними умовами або ж лише декларується, не діставши практичної реалізації. В Україні право на С.с. гарантується Конституцією (ст. 51), Законом “Про свободу совісті та релігійні організації”. Здійснення С.с. в Україні піддається лише тим обмеженням, які необхідні для охорони громадського порядку, безпеки, життя, здоров’я, моралі, а також прав і свобод ін. громадян. Бабій Михайло

You may also like

Відділення релігієзнавства ІФ НАН України і державні органи влади у сфері релігії: історія взаємин та основні напрямки співпраці (до 100-річчя Національної Академії наук України)
0

Колодний Анатолій Филипович Людмила Відділення релігієзнавства ІФ НАН України і державні органи влади у сфері релігії: історія взаємин ...
Read More
РЕЛІГІЯ У ЇЇ СКЛАДОВИХ І ПРОЦЕСАХ ЇХ ОСУЧАСНЕННЯ
РЕЛІГІЯ У ЇЇ СКЛАДОВИХ І ПРОЦЕСАХ ЇХ ОСУЧАСНЕННЯ
0

Вступ Від усталеності до сучасних трансформацій релігійного комплексу (А.Колодний). Глава І Віроповчальний елемент релігійного феномену в особливостях його конфесійного різноманіття ...
Read More
Міжнародна діяльність українських релігієзнавців
0

Л.Филипович Міжнародна діяльність українських релігієзнавців Анотація: Стаття написана на основі звіту, який підготували співробітники Відділення релігієзнавства за 2013-2017 рр., ...
Read More

No Comment

You can post first response comment.

Leave A Comment

Please enter your name. Please enter an valid email address. Please enter a message.

Дякуємо!

Тепер редактори знають.