Цвінгліанство

протестант. вчення, засноване швейцарським реформатором Цвінглі у 1522. Являє собою христоцентрич. павлінізм, тобто викладене в Посланнях Павла вчення про спокуту Христом первородного гріха і дароване божественною благодаттю спасіння людини через віру. Маючи багато подібного з лютеранством, Ц. все ж формувалося самостійно і має ряд істотних особливостей. Для нього істиним є лише те, що підтверджується Св. Письмом (для лютеранства – те, що йому не суперечить). Ц. вчить про спасіння небагатьох обраних. Цвінглі – спірітуаліст в організації богослужіння: все, що відволікає від самозаглиблення, розраховане на чуттєвий вплив, слід усунути з храмів. Розглядаючи таїнства лише як знаки-символи, Ц. тим самим заперечує їх. З христ. таїнств Ц. зберегло лише хрещення і причащання, але витлумачувало їх як виключно символічні обряди, які не мають якогось надприднього значення. Найкращою державою Цвінглі вважав таку представницьку демократію, в якій особлива роль належить “пророку”, що повідомляє громадянам волю Божу, служить в державі порадником і наставником. Після загибелі Цвінглі і поразки Цюріха відбулося витіснення Ц. Лише завдяки зусиллям наступника Цвінглі І.Буллінгера Ц. відродилось Ц. В кін. 16-поч. 17 ст. Ц. злилося з кальвінізмом. Колодний Анатолій