категорія академ. релігієзнавства, предметним полем якої є класифікаційні групи релігій, що складаються за певними підставами і мають спільні ознаки. Відомі численні спроби типологізувати релігії. Зокрема, досить поширеними є генеалогічні і морфологічні типізації; у західноєвроп. філософсько-релігієзн. думці типологізаційні схеми релігії розроблені Гегелем (релігія природи, релігія духовної індивідуальності, абсолютна релігія), фон Гартманом ( релігія натуралістична і супернатуралістична, тобто абстрактного монізму і теїзму), Тіле (релігія природи та етичні релігії) тощо. Останнім часом в академ. релігієзнавстві зроблено кілька спроб типологізації релігій, серед яких нацбільш перспективними видаються ті, що спираються на генеалогічні “рубрики” надприродного (релігії “чуттєво-надчуттєвого”, демоністичного і теїстичного типів) та функціонально-морфологічні ознаки (релігії родоплем”яні, національні, світові). В жодному разі типологію релігії не можна абсолютизувати, відриваючи підстави рубрикації і синтезування груп релігій від соціально-культурних умов їхнього розвитку. Лобовик Борис.
No Comment
You can post first response comment.