Відносини міжконфесійні

один з видів рел. відносин, які складаються між різними віросповіданнями, їх керівними (виконавчими) органами, об’єднаннями, установами і членами В.м. можуть бути відносинами солідарності, злагоди, взаємопорозуміння, толерантності і в такому випадку вони будуються по лінії координації, тобто взаємодії, по горизонталі, коли всі суб’єкти В.м. є рівними між собою. Проте нерідко В.м. набирають конфліктного характеру, супроводжуються нетерпимістю, ворожістю, а часом і насиллям. Якщо у першому випадку В.м. сприяють утвердженню рел. плюралізму, вільного вираження своїх поглядів і переконань, то в другому – ускладнюють рел. ситуацію, що може негативно позначатися в цілому на політичній і духовній атмосфері суспільства. Якими б не були розбіжності між конфесіями (в питанні підпорядкування церков, а тим більше канонічних чи догматичних засад), вирішальне значення має діалог між рел. організаціями, що рівноправні між собою. Розв’язання В.м. лежить на шляхах екуменізму. Позитивним прикладом втілення екумен. ідей є діяльність Всесвітньої Ради Церков, проведення різних міжконфес. конференцій, з’їздів, “круглих столів”, на яких обговорюються не тільки глобальні проблеми сучасності (війни і миру, культури, демографічні та ін.), а й деякі канонічні питання (загальної еклезіології, біблійної екзегетики і герменевтики, церковно-світської традиції тощо). Косуха Петро